Читати книгу - "Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд"

Ніщо так не зближує сім'ю, як спроби позбутися трупа літньої місячної ночі! Особливо якщо це труп когось з королівської сім'ї… нехай насправді і труп не належить членові сім'ї, та й сама сім'я не зовсім королівська. Тож, як співав Брент Сміт:

Cause the voices in my head are legendary,

But I'll never tell'em, where the bodies are buried

Keeps them coming back every day!

Часу на роздуми у нас було не так багато — виявивши відсутність Вероніки в палаці, її охорона в першу чергу побіжить перевіряти, чи вона не приперлася знову до будинку об'єкта свого обожнювання. Тож прибрати її звідси слід було негайно, до чого ми й приступили, щойно закінчили з допитом, і Арк обробив труп заклинання таким чином, щоб навіть найприскіпливіший маг не знайшов там жодної ниточки, що вела б до нас.

Цілком знищувати тіло не слід — його мали знайти. Але трохи пізніше — хоча б до завтрашнього вечора, а краще наступного ранку. Коли ми, використовуючи медальйон із пересмішником, проберемося до Сховища і повернемось із нього. І вже маючи чіткіше уявлення про ситуацію, почнемо діяти згідно з планом. Який, серед іншого, буде також включати в себе і знання короля про те, що дівчина, яка була одним з ключових елементів його загадкового обряду, вже як би не зовсім жива і роль свою не виконає.

Тому труп ми викинули з вікна квартири під покровом ночі (попередньо переконавшись, що ніхто нічого не бачить і охорона принцеси поблизу ще не нишпорить). А потім, підібравши його біля клумби з ромашками, потягли у бік невеликої посадки на околиці, де кинули в яр і добре прикопали. Зверху ж залили все ефірною олією ялиці, щоби трохи перебити запахи.

На щастя, що стосується ароматів принцеси біля нашої квартири, то вони після стількох її візитів були звичайною справою. Більше того, за офіційною версією, якщо мене почнуть розпитувати, я мала відповісти, що того дня принцеса справді до наших дверей приходила. Але я не відчинила їй, Арка вдома не було, і Вероніка просто пішла, пообіцявши, що чекатиме на його повернення неподалік.

Тому наступним кроком було позбутися фізичних слідів принцеси в квартирі. У цьому нам знову пощастило з областю, де чоловік працював останні місяці — будучи знайомим з методами слідства, він знав, як і що робити, щоб ніхто тут після тіла нічого не знайшов.

Клавік, з метою його ж безпеки, буде під наглядом Діни на деякий час — поки нічого не стане більш-менш ясно. Звичайно, набагато надійніше було б вивезти його з міста, але зараз про таке було безглуздо мріяти. Тому залишалося сподіватися на хоча б такий варіант.

— Я ось одного не зрозумію… — задумалася я, втомлено плюхнувшись із чоловіком на диван, коли з приховуванням слідів було покінчено. — Якщо для того, щоб уникнути допиту трупа некромантом, достатньо пошкодити голову… Чому тоді вони цього не робили? Чому не розбили всім своїм жертвам макітру на кашу замість того, щоб просто зав'язувати їм очі?

— Якщо тут місце має якийсь ритуал, то, певно, конкретний стан трупа до похорону є однією з його умов, — замислився Арк. — Як я помітив під час огляду тих тіл убитих дівчат, до яких зумів дістатися… пошкодження на них були практично однаковими. Їх одночасно закололи ножем у серце і перерізали горлянку.

— Цікаво, що ж вони тепер робитимуть? — промовила я, заплющивши очі. — Коли зрозуміють, що Вероніка мертва. Не стануть же все отак скасовувати? Вони ж... готували це не один рік. Невже не продумали жодного плану «Б» на випадок такого ось форс-мажору?