Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

Як він міг наївно припустити, що доля дозволить його єдиній мрії збутися? Довбана мрія, пронесена крізь роки, яка проросла в ньому та подарувала крила ... Ні, чортові мрії не збуваються. Вони дарують лише коротку мить ейфорії, бажання жити і дихати, підносять до райдуги, а потім кидають крізь землю в пекло. Біль тільки зараз почала охоплювати хлопця, але вашу ж мати, чому вона не фізична? Її хоча б заткнути можна, затупити транквілізаторами, а цю ж суку, роздираючу з м'ясом плоть - неможливо. Внутрішня біль в рази сильніша і безжалісніша. І скільки тепер знадобиться часу, щоб вона хоча б трохи згасла?

Настя дивилася услід спорткару і повільно вмирала. Перед очима мчали картинки їх швидкоплинного щастя. Його усмішка, від якої у Насті коліна підкошувалися, і приємно сосало десь глибоко всередині, розкотистий сміх. Безпосередність, емоційність. Живі і пристрасні очі. Насті здалося, що Стас видер її серце і забрав його з собою. Її заколотило, кинуло в холод, а всередині почала розростатися біль. Така гостра, що Настя не зрозуміла коли саме вона перестала бути душевної і переросла в фізичну. По ногах потекло щось тепле, і вона, опустивши голову, побачила, як на асфальт капає яскраво - червона кров. У паніці схопилася за живіт. Ні, ні, Ніііі! Якщо щось трапиться з дитиною, вона не переживе. Не пробачить собі цього ніколи.

- Дівчино, що з вами? - середніх років жінка, схвильовано підійшла до Насті і охнула, подивившись вниз. - Я зараз викличу швидку, тримайтеся.

У Насті перед очима попливло. Ноги підкосилися, і вона впала на асфальт. Крізь туман чула, як перелякана перехожа кличе на допомогу, повний тривоги голос Віктора, Маші, і ще кілька знайомих, яких не могла розрізнити. Все набуло чорного відтінку, коли вона втратила свідомість.