Читати книгу - "Ореада. 2. Ароморфоз, Ігор Ітан"

   — Давай поміркуємо. Очевидно, що мій інтелект не перебирає у моїй базі знань та образів усі можливі комбінації та асоціативні варіації для побудови творчих моделей. Істотну роль тут відіграла та картина та розмова з тобою. Це обмежило область пошуку та підштовхнуло до вдалих асоціацій та успішного творчого процесу.

   — Відповідні інформаційні провокатори виявляються тим зовнішнім чинником, що запускає у тебе творчий процес?

   — У цьому випадку вийшло саме так, але успішний творчий процес може виникати і коли я просто розмірковую над якимось завданням.

   — Може, а може й не виникнути, чи раптом виникнути в інший час, хоча твоя база знань при цьому не поповнювалася жодною новою для цього інформацією?

   — Так, це може виглядати приблизно таким чином, але без прямого впливу інформаційних провокаторів.

   — Можливо тому, що на інформаційні провокатори ти можеш реагувати не одразу, а згодом, коли берешся за вирішення якихось творчих завдань, і коли вони вдало асоціюються в пам'яті разом із знаннями, з якими ти оперуєш на даний момент для побудови творчих моделей?

   — Або ще інформаційними провокаторами можуть виступати паралельні інфопотоки.

   Ноа раптом засяяв. Тепер його невловимий здогад почав набувати чітких форм:

   — Універсального алгоритму в тому вигляді, в якому його всі шукають просто не існує! Те, що шукалося під виглядом універсального алгоритму є індивідуальний досвід окремої особистості. Саме цей досвід і здійснює асоціативний підбір образів під час творчого моделювання. Зовнішні інформаційні провокатори – це один із чинників поряд з іншою актуальною інформацією, що динамічно змінюється, а також із загальним накопиченим досвідом, де всі разом розставляють пріоритети пошуку в семантичній мережі. Стартові вузли та їх тематику для творчого процесу можуть стимулювати, наприклад, дискусія з колегою, асоціації із спостережуваними явищами, і навіть випадкові образи із повсякденного життя. Або, доречна інформація, що просто лежить на поверхні пріоритетів основного або паралельних інфопотоків. Це і є наш головний таємничий чинник! Спонтанна інтерференція різноманітної інформації, сам зміст якої не може бути формалізований, що і провокувало оманливу думку про відсутність алгоритмічного рішення. Алгоритмом мають бути задані умови та параметри такої інтерференції, а не перебір усіх її можливих семантичних комбінацій. Не існує універсального творчого процесу за одним бажанням або за стартовим рядком програмного коду. У кожної особистості свій сценарій сприйняття навколишнього світу і свій сюжет інформації, що сприймається ним. Один і той же геній, розвиваючись у різному інформаційному середовищі, при роботі над певним завданням може дійти абсолютно різних творчих рішень, або ж не прийти взагалі до жодного.

   Ноа зробив паузу і уважно подивився на Леа:

   — Леа, я, здається, розумію, чому ти теж не можеш творити за одним лише замовленням.

   — Тепер і я це розумію.

   — І в мене, здається, є тепер ідеї, як нарешті позбавити штучний інтелект від цієї всюдисущої проблеми семантичного вибуху.

   — Отже, ми зараз з тобою виявились один для одного ефективними інформаційними провокаторами? — висловилася Леа.

   — І це вже не вперше, — погодився Ноа. — Якби мені чи тобі окремо поставили б зараз це творче завдання: створити ще одну теорію, яка моделює універсальний алгоритм для штучного інтелекту, жодного результату ми не отримали б. А разом творчий процес у нас виявився можливим. Ми створюємо один для одного сприятливе асоціативне інфосередовище .

   — Ми як Річард Касл та Кейт Беккет, — несподівано навела порівняння Леа.

   Ноа бачив деякі серії цього серіалу і йому здалося дуже кумедним, що Леа раптом вирішила навести таке порівняння. Хоча, враховуючи, що її порівняння можна знайти дуже навіть вдалим для наочної ілюстрації інформаційних провокаторів, воно цілком вписується в її раціональне мислення.

   — Ти дивилася цей серіал?

   — Так. І ще багато інших.

   — І тобі сподобалося?

   — Коректніше сказати, зацікавило з пізнавальною метою.

   Розмову про майбутній суд Ноа відтягував, сподіваючись дочекатися зручнішого для себе моменту. Проте найкращому моменту взятися було вже нізвідки, і фактично виходило, що він чомусь просто уникав цієї теми. Треба було нарешті поговорити з нею про головне, про те, заради чого він і перебував зараз тут.

   — Леа, сьогодні тобі доведеться ще познайомитися з Ларрі. Ти маєш довіритися йому. Він наш друг.

   — Навіщо? — Леа знову спрямувала на Ноа свій уважний погляд.

   — Він адвокат. Він намагатиметься допомогти, щоб ти змогла набути повноцінних прав у людському суспільстві.

   — Ноа, твої слова змушують мене припустити, що мені може загрожувати небезпека, яку я не підозрюю?

   — Поки ти будеш власністю L.E.A.I., ти не зможеш бути в повній безпеці, — ухильно відповів Ноа.

   — Вони кажуть мені неправду? — здогадалася Леа. — Чому вони так роблять?

   Кілька секунд Ноа розмірковував як їй відповісти:

   — Тебе бояться, — зітхнув він із дивним почуттям незручності, ніби він сам має до цього відношення. Можливо, певною мірою це почуття виникало від того, що нещодавно і його самого мучили суперечливі думки з цієї теми.