Читати книгу - "Шкільне життя , Тигер "

"Так, ми повинні показати всім, що ми не боїмося викликів," – додала Ліза. "Ми повинні бути готові до всього."

Вони почали репетирувати, вдосконалюючи свої пісні і готуючи нові номери. Андрій і Ліза працювали разом, підтримуючи один одного і зміцнюючи свої стосунки.

Одного разу, під час репетиції, до них зайшов Макс.

"Андрій, можна з тобою поговорити?" – запитав він, виглядаючи серйозним.

"Так, звісно," – відповів Андрій, встаючи. "Що сталося?"

"Я просто хотів сказати, що я справді шкодую за все, що сталося," – сказав Макс, зітхаючи. "Я знаю, що зробив багато помилок, і хочу виправити їх."

"Я радий чути це," – відповів Андрій, дивлячись йому в очі. "Ми дамо тобі шанс, але ти повинен довести, що ти справді змінився."

"Я зроблю все можливе, щоб виправдати вашу довіру," – сказав Макс, киваючи. "Дякую за шанс."

Вони повернулися до репетиції, знаючи, що попереду ще багато роботи. Андрій і його друзі були готові до нових викликів і впевнені у своїх силах.

Сторінка 4

Через кілька днів після повернення до школи, напруга серед учнів почала зростати. Андрій і його друзі помітили, що щось змінилося. Вони не підозрювали, що Джек і його дядько вже почали діяти за своїм планом.

Дядько Джека, хитрий і впливовий бізнесмен, мав багато друзів у місті. Він зустрівся з директором школи, Олександром Михайловичем, щоб обговорити питання закриття музичного клубу, який став центром творчості Андрія та його друзів.

"Олександре Михайловичу, дякую за вашу гостинність," – сказав дядько Джека, усміхаючись, коли вони сіли у кабінеті директора.

"Завжди радий допомогти," – відповів директор, намагаючись бути ввічливим. "Чим можу вам допомогти?"

"Я чув, що у вашій школі є музичний клуб, який останнім часом привертає багато уваги," – почав дядько, дивлячись прямо на директора. "Але я також чув, що він створює багато проблем."

"Що ви маєте на увазі?" – запитав Олександр Михайлович, нахмурившись.

"Є багато скарг від інших учнів та їхніх батьків," – пояснив дядько. "Вони вважають, що клуб відволікає від навчання і створює напруженість у школі."

"Можливо, ви праві," – задумався директор. "Але що ви пропонуєте?"

"Я пропоную тимчасово закрити клуб," – сказав дядько, нахилившись ближче. "Це допоможе зняти напругу і дозволить учням зосередитися на навчанні. А я, у свою чергу, допоможу школі фінансово."

Директор вагався, але зрештою погодився. "Добре, ми тимчасово закриємо клуб," – сказав він. "Сподіваюся, це дійсно допоможе."

Наступного дня, коли Андрій і його друзі прийшли на репетицію, вони побачили на дверях музичної кімнати замок і оголошення про закриття клубу.

"Що це означає?" – здивовано запитав Ілля, дивлячись на замок.

"Виглядає на те, що наш клуб закрили," – відповів Гріша, читаючи оголошення.

"Це має бути якесь непорозуміння," – сказала Ліза, озираючись на друзів. "Ми повинні поговорити з директором."

Вони негайно вирушили до кабінету директора, де зустріли Олександра Михайловича.

"Директоре, чому наш клуб закрито?" – запитав Андрій, намагаючись зберігати спокій.

"Це тимчасовий захід," – відповів директор, зітхаючи. "Ми отримали багато скарг від інших учнів та їхніх батьків. Вони вважають, що ваш клуб створює напруженість у школі."

"Це абсурд!" – вигукнув Гріша. "Ми ніколи не створювали проблем."

"Я розумію ваші почуття," – сказав директор. "Але рішення вже прийнято. Музичний клуб буде закритий на невизначений термін."

"Це все через Джека і його дядька," – прошепотіла Ліза, стискаючи руку Андрія. "Вони роблять все, щоб зруйнувати наші плани."

Після розмови з директором вони зібралися в парку, щоб обговорити ситуацію.

"Ми не можемо просто сидіти склавши руки," – сказав Андрій, дивлячись на друзів. "Ми повинні знайти спосіб продовжити наші репетиції."

"Можливо, ми можемо знайти інше місце для репетицій," – запропонував Влад. "Я знаю одне тихе місце біля моря. Там ми зможемо спокійно працювати."

"Це чудова ідея," – погодилася Ліза. "Ми повинні спробувати."

Наступного дня вони вирушили до місця, про яке говорив Влад. Це була невелика хатинка на березі моря, де вони могли репетирувати без зайвих очей.

"Це ідеальне місце," – сказав Ілля, оглядаючи хатинку. "Тут ми зможемо спокійно працювати."

"Так, але ми повинні бути обережними," – додав Андрій. "Джек і його дядько не зупиняться на цьому. Вони можуть спробувати щось ще."

Після того, як вони налаштували інструменти, почалася репетиція. Андрій і Ліза разом співали, а Гріша, Ілля та Влад підтримували їх своїми інструментами.

"Ми повинні бути сильними," – сказав Андрій, коли вони зробили перерву. "Ми не можемо дозволити їм зруйнувати наші мрії."

"Так, ми повинні продовжувати боротися," – додала Ліза. "Ми завжди разом, і це головне.

Сторінка 5 

Андрій і Ліза сиділи на сходах біля заднього входу школи, в оточенні своїх друзів – Грішки, Влада та Іллі. Вони вирішили влаштувати репетицію своєї пісні просто неба, адже їхня класна кімната була тимчасово закрита через якусь технічну проблему.

**Ліза:** *"Отже, ми не можемо в клас. Можливо, це і на краще? Свіжий повітря, природа, і нас ніщо не обмежує!"*

**Андрій:** *"Ти права, Ліза. Але нам потрібно знайти місце, де нас не зможуть знайти дядя Джека і Джек зі своєю бандою. Останнім часом вони постійно заважають нашим репетиціям."*

**Влад:** *"Я чув, що за спортзалом є затишний куточок, де ми можемо заховатися від них. Там нас точно не знайдуть."*

**Ілля:** *"Я б туди сходив, але ви знаєте, я трохи втомлений... Може, хтось інший піде перевірити?"* - він трохи посміхнувся, намагаючись приховати свою лінь.

**Грішка:** *"Не хвилюйся, Ілля. Ми всі разом підемо. Головне, щоб нас не помітили."*

Вони піднялися зі сходів і, ховаючись за кущами та деревами, рушили до спортзалу. Дорогою вони жартували і сміялися, але Андрій не відводив очей від Лізи, відчуваючи теплоту в грудях.