Читати книгу - "Тотальний опір. Частина 2"

■ За певних обставин повідомлення залишаються там годинами, а то й днями. Тому мертва поштова скринька має бути захищена від несприятливих погодних умов.

■ Не можна допустити, щоби повідомлення віднесло вітром.

■ Повідомлення слід запаковувати відповідно до типу тайника. Придатним пакувальним матеріалом є бляшані або ж скляні баночки з-під ліків, невеликі бляшані коробки з-під ліків тощо.

■ Кожне забирання будь-чого з мертвої поштової скриньки є зрадницьким для отримувача. Що менше крутитиметеся поруч із цим тайником, то довше й безпечніше він служитиме. Саме тому слід подбати про позначку для користувача цією скринькою. Ця позначка непомітно вказуватиме, чи є щось у тайнику. Це допоможе уникнути зайвого зазирання до скриньки.

■ Позначка для користувача має бути:

­­­­   ­­­­ а) легко і без привертання зайвої уваги прикріплюваною;

­­­­   ­­­­ б) без тривалих пошуків помітною для посвячених осіб;

­­­­   ­­­­ в) стійкою до несприятливих погодних умов;

­­­­   ­­­­ г) достатньо міцно закріпленою, щоб її не могли збити діти, які граються на вулиці, чи двірники; добре надаються для цього шпанівки з кольоровою шапочкою, але не надто — порожні пачки з-під сигарет тощо.

■ Супротивник може дізнатися про мертву поштову скриньку. Тому варто мати можливість попередити партнера. Для цього існує т. зв. «сигнал про безпеку».

■ Сигнал про безпеку має мати ті самі властивості, що й позначка для користувача.

■ Сигнал про безпеку має розташовуватися достатньо далеко від скриньки, щоби, не зауваживши його, особа, яка прийде за повідомленням, могла вчасно відреагувати і, не викликаючи підозр, просто пройти повз тайник.

Користування телефоном

■ Супротивник може прослуховувати телефонні розмови.

■ Існує технічна можливість усього за кілька хвилин встановити, хто веде телефонну розмову, тобто з якого апарата чи телефонного номера ведеться розмова.

■ Існує технічна можливість встановити, з ким саме або ж із яким телефонним номером ти розмовляєш. Це вимагає незначного відрізку часу. Якщо супротивник готовий до прослуховування, то знаходження номера абонента вимагатиме від нього лише кількох хвилин. Якщо ж він не готовий, то потребуватиме для цього щонайменше півгодини часу.

■ Прослуховуючи, необхідно розрізняти:

­­­­   ­­­­ а) планове, цілеспрямоване прослуховування підозрілих осіб;

­­­­   ­­­­ б) вибіркове-випадкове включення в будь-які розмови, сподіваючись натрапити на щось важливе; у цьому разі однозначно йдеться про засіб терору (див. с. 38).

■ Плановий цілеспрямований контроль за підозрілими особами відбувається механічно. До відповідного телефонного з'єднання приєднується записувальний пристрій, що автоматично записуватиме всі вхідні й вихідні розмови.

■ Нецілеспрямоване випадкове прослуховування будь-яких розмов здійснює персонал («пост прослуховування»).

Заходи самозахисту. Випадок А: ти ще не вважаєш себе підозрілою особою.

■ Веди тривалі телефонні розмови. Саме такі розмови особливо докучають прослуховувачам, тому що в цьому разі їм або доводиться прослуховувати невелику кількість розмов, або ж вони ризикують пропустити щось важливе, якщо надто рано відключаться.

■ Усе важливе повідомляй лише наприкінці розмови.

■ Застосовуй невинні «описи» та прості «умовні слова».

Заходи самозахисту. Випадок Б: ти підозрюєш, що політична поліція наглядає за тобою.

■ Користуйся телефоном якомога рідше.

■ Узагалі не користуйся приватним телефоном або ж своїм службовим телефоном. Телефонуй із громадських телефонних апаратів.

■ Якомога частіше змінюй місце, звідки здійснюється дзвінок.

■ Розмовляй якомога коротше. Тривалість розмови не повинна перевищувати двох хвилин[14].

■ Розділяй довші розмови на кілька коротких відрізків, здійснюваних із різних телефонних апаратів. Нехай між дзвінками будуть нерегулярні паузи.

Використання радіозв'язку

Загальні зауваги:

■ Користуйся радіозв'язком тільки оперативно, тобто — для зв'язку з вищим керівництвом руху опору чи з вищим армійським командуванням в гірському укріпрайоні або з урядом за кордоном.

■ У тактичному зв'язку в межах руху опору радіо не використовується. Адже тут потрібно щоденно передавати безліч повідомлень, що зробить маскування радіо проблематичним, а затрачені на безпеку зусилля, порівняно з цінністю окремої передачі, не виплачуватимуться.

■ Пам'ятай: прослуховувати радіозвернення і пеленгувати радіопередачу для супротивника є легшим завданням, аніж виловлювати кур'єрів, які розчиняються в масі людей. Для контролю за радіозв'язком супротивникові знадобиться всього лиш кілька добре обладнаних фахівців. А для вилову кур'єрів він потребуватиме цілої армії поліціянтів!

Організація радіослужби:

■ Ми розрізняємо:

­­­­   ­­­­ а) начальника секції інформування;

­­­­   ­­­­ б) керівника радіослужби;

­­­­   ­­­­ в) зв'язкового;

­­­­   ­­­­ г) радиста;

д) місця радіозв'язку.

■ Начальник секції інформування:

­­­­   ­­­­ ■ передає вихідні повідомлення і приймає вхідні; знає лише керівника радіослужби.

■ Керівник радіослужби має у своєму розпорядженні зв'язкового, кількох радистів та низку місць радіозв'язку.

■ Зв'язковий:

­­­­   ­­­­ ■ знає керівника радіослужби, радистів та окремі місця радіозв'язку;

­­­­   ­­­­ ■ передає радистам доручення та радіообладнання;

­­­­   ­­­­ ■ допомагає радистам під час передачі повідомлень (здійснюючи, зокрема, ближню охорону).

■ Радисти:

­­­­   ­­­­ ■ задля маскування продовжують працювати на своєму звичному місці праці;

­­­­   ­­­­ ■ мають помешкання і підпільну криївку;

­­­­   ­­­­ ■ у криївці, якщо є потреба, можна «залягти на дно», якщо провалиться якась справа; про місце криївки не знає ніхто;

­­­­   ­­­­ ■ у помешканні радіоповідомлення можна приймати, але не можна їх надсилати;

­­­­   ­­­­ ■ радисти знають лише зв'язкового.

■ Місця радіозв'язку:

­­­­   ­­­­ ■ про них знає тільки керівник радіослужби;

­­­­   ­­­­ ■ місцями радіозв'язку можуть бути помешкання, автомобілі, лісиста місцевість або ж якась інша безлюдна місцина;

­­­­   ­­­­ ■ між окремими місцями радіозв'язку має бути не менше 6 км.

Укривання радіопристрою:

■ Схованки потрібно добре продумати. Їх безпечне використання означає збереження життя людей!

■ Про поширені схованки, як-от склад вугілля чи картоплі в підвалі, надто добре відомо, тож їх напевно обшукають.

■ Нерідко найдієвішою є нахабна зухвалість. Можна, скажімо, обгорнути прилад папером і відкрито поставити на кухонний стіл.

■ Якщо перерва в радіомовленні тривала (тижні, а то й місяці), то прилад найкраще буде добре запакувати, захистивши від впливу вологи, і заховати десь поза межами будинку (ліс, город тощо).

Перебіг передачі повідомлення:

■ Місцеве керівництво руху опору передає повідомлення начальникові секції інформування.

■ Начальник секції інформування вирішує, котрий із засобів передачі інформації підійде для цього повідомлення найкраще (кур'єри, поштові голуби, радіозв'язок). Якщо він вирішує скористатися радіозв'язком, то передає повідомлення керівникові радіослужби.

■ Керівник радіослужби:

­­­­   ­­­­ ■ призначає радиста;

­­­­   ­­­­ ■