Читати книгу - "Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Облишмо ці дрібниці!..
Найгірше — очі…
Важко писати, витріщуюсь…
— У шахті ще темніше!
Ваша дошкульність усім відома! Зі стін тече, я витираю калюжі… рачки, потім ледве підводжуся…
— Ти ба, в ув'язненні!.. а нарікає!.. трапився б він нам на віллі Саїд[22]!
— А ви там були, на віллі Саїд? з якого боку? Нетактовне запитання?
— А як щодо Луппенталя[23], га?
Я вас дратую. Сварка не скінчилась. Удар за удар. Мерщій! Аж до ефеса! і все лезо, і встроміть собі! у груди! а ви де були у серпні чотирнадцятого?.. Питаю ще раз! не у Фландрії?.. не в Шарлеруа[24]?.. Спробуй, утни, що вони вам шиють! куди пускають стріли! Ви коментатор-месник? зі статусом? з ліцензією? з успіхом? шість партквитків шести різних партій? Месник при мікрофоні? До мікрофона! всі месники на хвилях етеру! у пакет! перманент! кучерики! ямочки! плямочки! готово! Танки зупинити нікому, але поза тим наступ вулканічний! furia canto на все небо! грім на мільярд кілоциклів! злива блабалачок!
Шал, натовп і ті ж самі на Гревську площу на загальнонаціональну вичинку шкур! виколупування очей переможеним! Величні оргазми обачних! Армія Сада на пікніку історії! Спеціальну церкву збудуємо років так за десять… п'ятнадцять… двадцять! Петіо — у папи! «Мулен-Руж» на всю Європу!
— А святий Мартин[25] що, уже не рахується? святий всіх Ґаллів?.. Ні, не бульвар! не повіїні ворота! ні! святий! а йому нічого? Знов споганилися, але без ідолів! як це гірко! Новий вид сміху — з палі! Ах, лишіть усе собі! Проте Феєрія? мій велосипед?.. Ох, а то б ви реготали, перелюбствували, шаліли! ще й задурно, якби вони мене поволочили на площу Бланш, розклали б, пригадуєте, там така решітка, мої тельбухи чотками, інші органи плетивом… і великі, й малі… повирізали б по живому перед рестораном «Дюкеке». Щоб мої волання лунали від пагорбів Анґ'єна аж до Пор-Руаяля!.. щоб не менш як п'ять мільйонів хвилювалися, злягалися, невдахи психоаналізу, фригідні до коки, до кóли, Майоля[26], різок, пісуарів, обісцяних окрайців! усього! Геть, зневірені!.. Я обдобродіяв п'ятсот тисяч родин! Та ба, розчарував! Не тільки поблизу, отут, на Гірці, схилах, на Коленкура… Кюстіна… до «Дюфаєля[27]»!.. На всій дальній околиці, й на ближній! Мені ще злопам'ятять, люди пишуть мені з обуренням! Ти — злинялий втікач! розбійник! боягуз! атю!
Я обділив їх по палі й по скальпу! Такого не пробачають!
Мученики, Голгофи, це радість, це Небеса! Родинне щастя ніколи так не борсається, душі не голубляться, сідниці й пипки не покусуються, пальці ніг не обціловуються, як поблизу різницької мучеників! і більше крові! нумо! щоб ручаями! ще батогом! лясь! плюх! і ще блаженніше! іще квітліше!
— Яка програма, мила?
Ах, неонові насолодощі! суцільні грайливощі! Ох, курочко! Ах, люби мене! любо-мило! Ах, бери мене всю! Люби-бери! Любери! У нутро! у! у! у! в тебе чотири! десять! двадцять! сто! товстих! Ах! Ох! Гох! у! усе!
Уявіть собі від Анґ'єна до Маркаде! бастіони! Пантен! Сен-Мішель!.. а ще інші!.. братів тачками! парад… вози з випатраними жертвами! гарячі тельбухи!.. Що невинніші, то краще нюхаються, то більше щастя! Четвертувати всіх Янсусів! Що більше їхні зойки рвуть повітря, то голосніше Жюльєтта хекає, марить, раює, а Ромео знай вганяє! Галопом любощі, сідниць пом’ятощі! Вганяй! Ах! Люби-бери! Любери! І серце! вогонь! спазм! соки! Небо! ах! ах! лишись, вганяй! на всю! Диявол! Сюсю!
— Овва, та цей дивак зневажив усі межі!
— Тоді забудьмо! але факт незаперечний, обіцянку підписано, нотаріусом засвідчено, радіопоширено через двісті тридцять приймачів! мої яйця у годину «Г» повиснуть як трофей на шиї найзапеклішого месника шалу й очищення — від Альфорських воріт до Фламандського мосту!.. Східний сектор: Кар'єри-Ґут-д’Ор! Судіть про розмах! мережі! Ох, та ці часи минули! свята трупів у тунелях стоків! Я мудрагелю! Нічні Варфоломіївці на швидкуруч, без дзвонів, отченаш і сурм!
Тепер потрібен інший сміх… читачів розвеселити, це як з бегемотом пострибати! За ваше здоров'я, блазню! стількох намірились забити, але тепер аби не їм мерців тягати!.. Побачать Доменільський став, заповнений напередодні страченими на ста паризьких гільйотинах, так скажуть, пхе, смердить! І все! повна зневага!.. то ж не забудьте, купіть мої книжки!.. про мене і мої дрібні халепи… байки, звісно… і хай тільки тримаються за черево, коли їх тіпатиме від неминучих нападів реготу, бо з веселощів вони закаляються, обцюняються в знемозі по салонах, по вокзалах під пильним поглядом податкових інспекторів. А скажіть-но, закладаємося, що вас посадять! Що ви сконвульситеся, наприклад, як реготатимете над моїми дотепами на весь парк Тюїльрі!.. аж до втрати благопристойності! що вас затримають і запитають з чого?
— Це все Феє!.. Феє!.. Феє!..
Ви гримнете додолу, здихаючи від сміху з моїм творінням у руках!
Про це напише Рейтер… Навала натовпу! книгарні розтрощено!..
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін», після закриття браузера.