Читати книгу - "Танець МечІв , Arachne "

Юнаки уважно оглядали свої нові кімнати, переймаючись атмосферою маєтку. Дзуйхо, стоячи на порозі своєї світлої кімнати, з цікавістю обернувся до мудреця і запитав:

— А де ваша кімната, наставнику?

Мудрець, почувши це питання, зупинився на мить, наче вирішуючи, чи варто йому ділитися цим знанням. Потім він повільно підняв руку і вказав на невелику височину в кінці саду, приховану серед дерев, де стояв будинок з широкою терасою, що потопає в тіні величних гір.

Будинок Мудреця відрізнявся від інших будівель маєтку: він був простий, але величний, наче його стіни ввібрали магію і мудрість століть. Звідси відкривався вид на весь сад і долину, а його тераса була прикрашена стародавніми статуетками, що символізують захист та духовні сили. Від сонячного світла і тіні будинок здавався майже міфічним, ніби сам був зітканий із часу та спогадів.

Мудрець звернувся до всіх юнаків:

- Я живу там, - сказав він, його голос пролунав м'яко, але впевнено. — Це місце знаходиться в центрі маєтку, звідки я можу бачити та відчувати кожну частинку цього простору. Якщо у вас виникнуть запитання, якщо буде потрібна моя допомога чи порада, ви можете прийти до мене у будь-який час.

Юнаки мовчки дивилися на будинок Мудреця, усвідомлюючи, що цей будинок не просто місце для відпочинку — це центр знань та сили, джерело всієї магії, що оточувала маєток. Здавалося, що сама будівля була пов'язана з чимось більшим, ніж просто часом чи простором; воно було частиною їхньої місії і несло в собі давні секрети, які тільки мудрець міг відкрити їм.

— Також там ми обговорюватимемо всі військові справи, — додав Мудрець. — Це місце призначене для зборів, де ми прийматимемо рішення, які вплинуть на наше майбутнє та майбутнє тих, кого ми захищаємо.

Слова Мудреця були сповнені спокою, але вони віддавалися у свідомості кожного з юнаків, немов луна, змушуючи усвідомити, що кожен крок, кожен вибір тепер має значення. Їхня доля і доля світу переплетені, і будинок Мудреця стане для них місцем, де народжуватимуться рішення, які змінять їх і сам хід історії.

Масамуне, який завжди зберігає серйозність і врівноваженість, першим кивнув, визнаючи важливість сказаного. Він зустрівся поглядом з Мудрецем, у його очах читалася рішучість.

— Ми пам'ятатимемо про це, Наставнику. Це місце стане нашим притулком і точкою відліку, - з повагою сказав він.

Мурасаме вдивлявся в будинок Мудреца, його очі блищали інтересом та легким викликом. Він відчував, що тут на нього чекає щось важливе, але до кінця не міг зрозуміти, що саме. Він будинок Мудреца був символом як мудрості, а й таємничої сили, що він прагнув зрозуміти.

Дзуйхо трохи посміхнувся, поглядаючи на пагорб, де розташовувався будинок. Він здавався місцем, де можна знайти натхнення і відповіді глибинні питання, що він ще усвідомив.

Інугами Куроші стояв трохи позаду, тихо спостерігаючи за тим, що відбувається. Будинок Мудреця випромінював особливу енергетику, яка здавалася йому знайомою, ніби він уже зустрічав подібну силу у своїх мандрівках світом духів. Він розумів, що це місце - ключ до пізнання не тільки часу, а й самої сутності світу, який пов'язував його із надприродним.

Фудзісане сприйняв слова Мудреца як чергове підтвердження свого обов'язку. В його очах читалася повага та готовність захищати це місце та його мешканців. Він розумів, що будинок на височини стане для них стратегічним центром, де вони розроблятимуть плани і готуватимуться до битв.

Мудрець подивився на кожного з них, усвідомлюючи, що тепер вони — єдина команда, пов'язана не лише своєю місією, а й цим маєтком, яке стало їхнім новим будинком. Сильний, ледве вловимий вітерець піднявся з гір і закружляв навколо них, приносячи аромат сакури і хвої.

— Запам'ятайте це місце і дбайливо ставтеся до нього, як до будинку, — додав він, опускаючи руку. — Тут ви не тільки знайдете відпочинок, а й набудете сили. І пам'ятайте: кожне питання, кожна думка і кожна перемога віднині — частина вашої долі, яка веде нас уперед.

Юнаки стояли, поглинені цими словами, відчуваючи, як усе, що сказав Мудрець, впечатується в їхню свідомість, наче накреслення на камені.

Мудрець зробив кілька кроків до краю внутрішнього двору і зупинився, потім подивився вгору на ясне небо, яке мерехтіло у світлі сонця, що йде. Він повільно підняв руку, плавним рухом обвів простір навколо, ніби торкаючись чогось невидимого, але водночас відчутного.

- Це місце захищене магічним бар'єром, - сказав він, його голос звучав спокійно, але проникливо. — Нас не можуть бачити люди, але ми звідси можемо спостерігати за ними.

Мудрець зупинив погляд на обличчях юнаків, які пильно стежили за кожним його рухом. Вони потроху починали розуміти, що їхня нова будівля — це не просто затишне місце в горах, а магічний простір, прихований від очей і захищений потужною енергією, яку їм поки що не дано зрозуміти до кінця.

— Цей бар'єр давніший за будь-яке заклинання, яке ви коли-небудь зустрічали, — продовжив Мудрець, його голос звучав як далека луна. — Він створений із самої сили землі та неба, і укріплений духами, що мешкають у цих горах.

Масамуне трохи кивнув, розуміючи важливість захисту. Він зустрівся поглядом із Мудрецем, і його власний голос прозвучав серйозно:

— Значить, це місце справді приховано від усього світу? Наша місія та наше існування залишаться таємницею?

Мудрець кивнув головою, його очі блиснули легкою усмішкою.

- Так, - відповів він, - це місце приховано від очей людей. Нас не можна виявити ні випадковим поглядом, ні будь-якою іншою магією, крім тієї, що проникає через серця справжніх союзників.

Він на мить опустив руку, ніби наповнюючись силою бар'єра, що оточував їх. Простір навколо нього трохи здригнувся, і юнаки відчули дивну присутність — ніби повітря наповнилося ледь уловимою енергією. Тонка лінія, невидима та безшумна, оберігала їх від сторонніх очей, створюючи майже фізичне відчуття затишку та безпеки.