Читати книгу - "Казки Монашки 5 Вірінея, Монашка"

— ... ... тобі в житті ще багато чого буде траплятися, де ти не був, чого ти не бачив, чого ти не знаєш і чого ти не можеш...

— Сигнал лиха ми почули чисто випадково, — продовжив я після принца, — на твоєму кораблі від вибуху ворожого снаряда в одному з ангарів зірвався з кріплень човник. Вибухом увігнуло обшивку так, що вона дістала до наступного борту, роздушивши при цьому одного з твоїх побратимів. Увімкнув він цей сигнал, чи це спрацювала автоматика від удару, невідомо. Але сигнал потрапив на дюзи основних двигунів, які спрацювали як потужний підсилювач.

— У човниках не могло бути нікого. Усі билися з ворогом.
— Твоє право не довіряти. Дивись, — я запустив голограму зі свого кокона. Глен дуже уважно переглянув аж до моменту, коли я з ним телепортнувся на Фаетон.
— Ніколи не міг повірити, що в нашій команді можуть бути боягузи. Тепер я можу навіть повірити, що ви могли зупинитися на півдорозі. Значить у моїй цивілізації вже знають, що наш корабель знищено. Яка ганьба! За останню тисячу років це перший знищений корабель Гленів.

— Глене, — я висвітив розташування зірок метагалактики, в якій ми ще перебували, але незабаром маємо переміститися в іншу, — зоряна система Валікір ось тут, — вказав на голограму, і цяточка в цьому місці заблимала, — ось наш курс. Де знаходиться твоя цивілізація?
Глен зі знанням справи міняв масштаб, переміщував, знову міняв масштаб, нарешті вказав точку в галактиці, де розташована його зоряна система і повернув голограму до первісного вигляду. Зазначені ним координати виявилися далеко осторонь від нашого курсу.

— Тепер я зрадник. Вказав чужій цивілізації координати.
— Ти не зрадник. Але все одно погано. Якщо ми на своєму курсі все ж змогли почути сигнал лиха, то твої соратники досі не знають, куди зник ваш корабель. Не бажаєш зв'язатися зі своїми правителями? Щоб розповісти про трагедію, що спіткала.
Уперше я відчув страх, сором. Глен боявся зв'язуватися.

— Соромитися нічого. Це космос. І на будь-яку силу знайдеться інша сила, яка перевищить першу. Тож, поки ми не вилетіли за межі вашої метагалактики, зв'язуйся і повідомляй. Якщо не повідомиш, тоді ти лійсно станеш зрадником, — Глен задумався.
— Фаетоне, допоможи Глену зв'язатися зі своєю цивілізацією.
— Виконую, — промайнуло кілька виснажливих хвилин і невдалих спроб, доки на голограмі не з'явився грізний Глен із лютим виразом.

— Не зрозумів?! Ти – зрадник! Ти продав іншій цивілізації наші коди!
— Шановни..., — Глен не встиг ще нічого сказати, як з того боку почулися крики і, наскільки я зрозумів, лайки. Наш Глен знітився і втягнув голову в плечі.
— Заткнись, хрен ти моржовий! — Глен на голограмі ніби спіткнувся, завмер на півслові і знову вибухнув прокльонами.

— Інопланетянине, я не з тобою розмовляю. А ти, зраднику, маєш зараз же вбити себе!
— Стоп! Ніхто нікого не буде вбивати.
— Не втручайся! — гаркнув на мене цей Глен. У мене терпець увірвався, і я крутнув цього нахабу. Ось так, просто через канал зв'язку (сам не підозрював, що так можу). Глен на голограмі крутився разом зі своїм кріслом з такою швидкістю, що це нагадувало дзиґу. В одну мить зупинив його.
— Гандон ти штопаний! Якщо ти ще принизиш його, — кивнув у бік Глена, що сидів поруч зі мною, — я тебе задушу!

— Варваре, не можна ображати командувача флоту. Це гірше зради.
— Для тебе – це колишній командувач.
— Чому це я колишній?!
— Тому, що для тебе він вважається загиблим. Твій корабель знищено, а особовий склад весь перебитий. Цього я воскресив, тому в тебе влади над ним немає.
— Уже тисячу років ніхто не міг і не смів знищити жодного нашого корабля. Ти брешеш. А якщо ні, то навіщо ти знищив мій корабель?

— Нікого я не знищував. Мій корабель зафіксував сигнал лиха. Пролетіти повз я не міг. Щоб ти не ставив безглуздих запитань, дивись, — запустив голограму від моменту появи ворожих кораблів у зоряній системі Валікір. Командувач невдоволено й мовчки дивився, а коли з'явилося зображення чужого корабля, не витримав і прошепотів:

— Чвірі, найманці-кілери, — після інфи бортового комп'ютера, запустив йому запис зі свого кокона.
— Не бачу самого бою.
— Тобі було показано те, що в мене є. Як я тобі покажу бій, якщо першими пострілами пошкодили живлення корабля?
— Я не тебе питаю, а свого зрадника! — це було вже вище мого терпіння, я простягнув руку до голограми, ніби хапаючи Глена за горло. Той почав задихатися, намагаючись відірвати невидимі кліщі, які не лише душили його, а й підняли в повітря. Я відпустив і командувач упав просто на підлогу, повз крісло, хоча швидко підхопився.

— Інопланетянине, перестань застосовувати свої інквізиторські штучки.
— Я тебе готовий убити, за несправедливе приниження свого колишнього підлеглого, але цього не зроблю. Хоча морду тобі наб'ю з величезним задоволенням. Повертатимуся, накину гак і, незважаючи на більшу витрату палива, заверну до тебе, щоб набити тобі морду за твого колишнього штурмана. Але я дозволив йому провести зв'язок із тобою, щоб ти, гад повзучий, був у курсі, що патрулюватимеш біля Валікір без загиблого корабля. До зустрічі, валянок! — вимкнув зв'язок.
— Фаетоне, виклики від цього хера блокуй, не приймаючи!

Мы так давно не отдыхали.
Нам было просто не до отдыха с тобой.
Мы полвселенной по-пластунски пропахали,
И завтра, завтра наконец последний бой.

Ещё немного, ещё чуть-чуть,
Последний бой — он трудный самый,
А я на Землю, домой хочу,
Я так давно не видел маму.

В последний раз сойдёмся завтра в рукопашной.
В последний раз Землянам сможем послужить,
За них и помереть совсем не страшно,
Хоть каждый всё-таки надеется дожить.

вільний переклад

Ми так давно не відпочивали.
Нам було просто не до відпочинку з тобою.
Ми піввсесвіту по-пластунськи пропахали,
І завтра, завтра нарешті останній бій.

Ще трохи, ще трохи,
Останній бій - він найважчий,
А я на Землю, додому хочу,
Я так давно не бачив маму.

Востаннє зійдемося завтра в рукопашній.
Востаннє Землянам зможем послужити,
За них і померти зовсім не страшно,
Хоч кожен все-таки сподівається дожити.