Читати книгу - "Гречаний Мед, Роман Олійник (Argonayt)"

На Преображення Господнє піцерія на околицях села Підгайці не працювала. На це було декілька вагомих причин. Насамперед у Сеньйори Вероніки знайшлися більш значущі справи чим обслуговувати чергових клієнтів. Її молодша донька приймала участь в конкурсі на найкращого бармена області. На змагання зібралося стільки люду, що очі розбігалися від різнобарв’я їхнього одягу, зачісок та макіяжу. В суддях були якісь великі цабе зі столиці та ближнього і далекого закордоння. В якості спонсорів виступало кілька відомих брендів, а організаторами були представники місцевої влади. Все це дійство освітлював один з популярних телеканалів. Одним словом все проходило на найвищому рівні.

Серед всього цього шаленого балагану Вірця ледь знайшла місце де їй вдалося припаркувати свою «ластівку». Підтримувати Дарину в Луцьк вона приїхала не одна, а в компанії з Василем. Після того як чоловік поховав свою матір і вперше переночував в її домі у них розпочався новий етап в стосунках. Тепер це навіть згадувати смішно, але тоді обоє так ніяковіли від того що відбувається наче були не дорослими людьми, а якимось шмаркатими підлітками. Як він опускав очі, коли вона в своїй нічні піжамі покликала його зранку до сніданку, і як жінка почувала себе бентежно показуючи перед ним в домашньому вигляді.

Потім багато чого трапилося, і вони разом чимало всякого пережили. Мирон більше не давав про себе чути і жінка й гадки не мала як склалася його подальша доля. Однак його зникнення не принесло спокою в її дім. Старший оперуповноважений Паненко ще майже три місяці надокучав їй своїми візитами. Питання у правоохоронця були одні й ті самі і Сеньйора Вероніка вже навіть почала підозрювати, що той неофіційно співпрацює ще й зі всемогутнім кримінальним авторитетом. Врешті-решт переконавшись що вона нічого не знає і колишнього чоловіка не ховає у себе вдома від неї відчепилися.

Та до цієї благословенної хвилини Сеньйорі Вероніці довелося пережити чимало неприємних моментів. Особливо великий страх жінка відчула однієї червневої ночі коли на Підгайці налетіла шалена злива з грозою. Обидві доньки ще за дня поїхали в гості до подружок в інше село і вдома залишилася тільки вона з Василем. Гуркіт грому і мерехтіння блискавиць лякали Вірцю ще з дитинства. А тут нерви у неї остаточно здали і їй почало ввижатися наче по подвір’ю вештаються якісь темні фігури. Бандити, правоохоронці, колишній чоловік…

Звісно нікого там не було, але це вже вияснилося аж зранку. А тоді, не тямлячи себе від жаху, жінка з диким вереском метнулася в кімнату де спав чоловік і не встиг той збагнути що й до чого, як вона опинилася разом з ним в одній постелі. Він не відштовхнув її, не прогнав, навіть не став допитуватися, що трапилося, а тільки ніжно пригорнув до себе і почав заспокоювати якимось банальними фразами. Вірця слухала шепіт чоловіка, відчувала його гарячий подих на своїй щоці й відчувала як переляк помаленьку залишає її свідомість. А коли від страхів геть нічого не залишилося Сеньйора Вероніка наважилася на вчинок, котрий був немислимий ще кілька місяців тому. Відкинувши останні крихти ніяковіння вона нерішуче вп’ялася своїми вустами в його губи.

На конкурсі барменів Дарина не спромоглася здобути призових місць, та це ніскільки не розчарувало дівчину. Сидячи на задньому сидінні мікроавтобуса вона захоплено ділилася особистими враженнями як про саме дійство, так і про його учасників. Підсумувала свою розповідь донька жартівливою погрозою:

– Ну нічого. Наступного року я ще краще підготуюся і використаю в коктейлях наш мед, а не той сурогат що продають на базарі та в супермаркетах.

Вірця згідливо кивнула головою, бо чудово знала, що починання яке зародилося з шаленої ідеї Софії, переросло у вигідну справу. Невеличка пасіка, під вмілим керівництвом діда Стефка, не тільки не зачахла, але й успішно процвітала. Старий бджоляр був справжнім професіоналом і заразив свою любов’ю до крилатих трудівниць обох доньок жінки. Сьогодні мала відбутися перша відкачка меду з вуликів. Досвідчений пасічник попередив, що роботу розпочне зранку, коли бджоли не такі агресивні, тож повертаючись додому Сеньйора Вероніка сподівалася, що коли вони приїдуть вже можна буде посмакувати цим золотим нектаром.

Розрахунки жінки виявилися вірними. Ледь вони заїхали на подвір’я її обійстя, як побачили стіл за яким в очікування сиділи дід Стефко, Софія та хлопець дівчини – Ігор. Побачивши матір старша донька кинулася до неї з тарілкою жовто-гарячої рідини на ходу радісно вигукнувши:

– Ма, на спробуй, це натуральний гречаний мед.

Вірця спробувала й була змушена визнати, що нічого смачнішого за своє не коштувала.

– Що подобається? – запитав старий бджоляр хитро посміхаючись.

– Ще б пак, – тільки й спромоглася відповіла жінка мліючи від задоволення.

– А знаєте, яке у нас пасічників, існує повір’я? – поцікавився дід Стефко й змовницьке підморгнув Сеньйорі Вероніці. – Щоб рій не втік і у вуликах панував мир та достаток, мед з першої відкачки має спробувати пара, яка збиратися на рушничок щастя.

Жінка ніколи раніше про таке чудернацьке повір’я не чула, і небезпідставно припускала що старий його просто вигадав. Мабуть хитрун вже знає про те, що вона з Василем ретельно приховують більше тижня, а тому дальше віднікуватися і гратися в мовчанку немає ніякого сенсу.

– Можете не хвилюватися, нікуди ваш рій не подінеться і все з вуликами буде гаразд, – промовила вона.

Софія розуміючи посміхнулася, а Дарина спантеличено переводячи погляд з сестри на маму здивовано вигукнула: