Читати книгу - "Рік 1918, Київ"

начальник його штабу, потім прийшов Мумм, уперше — по повороті з Криму — в палаці. Але все ж удалося дочекатися. Гетьман здементував мені чутки, як брехливі, про те, що наша армія ще не формується. Похвалився, що з фльотою добре. Москалям признали балтійську фльоту, нам — чорноморську. Але, довірочно заявив мені, що не цілу. Підводні човни і ще деякий дрібязок забирають німці собі за гроші. Заявили вони гетьманові, що Україні потрібна ж тільки оборонна фльота…

Справді положення гетьмана трагічне! З соціялістів-самостійників він, здається, теж незадоволений. Каже, що не мають людей. В дальшій розмові піддав я йому гадку скликання "Передпарляменту", з представників Дум, Земств, ріжних громадських орґанізацій і пр. Таким способом у кабінета міністрів відпала б законодавча праця, і він більше мав би часу на адміністрацію, а деякі опозиційні елементи були б задоволені: мали б трибуну, де говорити.

Перепитався мене, що я під цим розумію. Потім, ходячи по кабінеті, думав. Нарешті, сказав, що це неможливо, поки земства не будуть реорґанізовані. Спостеріг у нього одну цікаву рису: порожньої балаканини не слухав, але коли почув якусь ідею, думку, зараз же хапався за неї і роздумував над нею.

Мені здається, що його застереження випливали з факту демократизації Земств на Україні, перепровадженої під час революції. Тепер в тім Земстві велику ролю грав С. Петлюра і "ес. — ефи". З Петлюрою я пізнався в 1906 і 1907 рр. у Києві. Належав він до української соціял-демократії, робив на мене вражіння людини з поміркованими поглядами, подекуди естета. Дуже любив поезію Франка і зачитувався нею. Навіть видав був розвідку про нього. Кілька літ перед війною я — з Австрії — співробітничав в його "Українській Жизні" (Москва) і багато з ним листувався. Повернувши до Києва і розглянувшись в положенні, витворенім політикою Центральної Ради, я в квітні відвідав його у "Празі", де він тоді мешкав. Пропонував йому стати на чолі здорових опозиційних українських елементів проти соціялістичного ладу чи краще безладу. Петлюра досить сухо поставився до моїх плянів[17].

Увечері бачив одного члена Кубанської делєґації. Оповідав багато: отже відповідь "панів ситуації" позитивна; обіцяють кружляк і військо, щоби зробити десант в Новоросійську. Безлад серед большевиків і біло-російські пляни Антанти, здається, вплинули на цю постанову, оскільки вона дійсно запала. Зрештою, не знаю, чи вийде з того щось на практиці, бо як зачуваю, станцію Тихорецьку вже заняли білі москалі ґен. Алексєєва.

20 липня.

З кругів політичної комісії нашої мирової делєґації мене запевняли, що справа з Кубаню налагоджується. Посилаються армати і амуніція. Буде десант. Німці готові визнати незалежність Дону. Делєґація до Києва в дорозі. З кругів нашої Мирової делєґації оповіли мені, що наші делєґати не говоритимуть тоном ультимата з большевиками, який на мою думку був потрібний. Заслонялися вони тим, що вразі розриву переговорів, німці нас не підтримають. Хоч би й розрив, — що ж тут злого?

Від Раковського дістали наші делєґати вістку про розстріл царя і царської родини.

Видко, що положення німців не блискуче на фронті. Барометер — Палтов. Сьогодня мав з ним розмову. Розводив він дивовижну теорію гетьманської влади. Влада ця — плів він — елястична, п'ятьдесять відсотків, що в Росії буде монархія під німецькими впливами; двадцять пять відсотків — що така монархія буде під впливами Антанти; нарешті — двадцять пять відсотків, що в Росії буде республіка.

На перший випадок (монархія) — з гетьмана буде король і Україна займе становище Баварії в Німеччині. На другий випадок (республика) — гетьман буде як президент республики і прийде до федерації з республіканською Росією… Я слухав цей бред божевільного і думав: яка є будуччина цеї країни, коли такі проекти зроджуються серед членів кабінету, або — в головах "панів ситуації"? Сказав Палтову, що я думаю про федерацію і про Росію. Не подобалося це йому.

З Кримом зле. Німці резервують для себе вугільну станцію, хоч і не в Севастополі, і — "автономію для татар і німців" на півострові. Позатим віддають його Україні. Татіщев (з кримського уряду) засипує німців і австрійців петиціями "від всіх верств населення" про вилучення Криму з України. Рівночасно Йоффе (большевицький дипльомат) жадає його для Росії. Бльокада Криму здається дає себе знати і кримчаки починають думати про Україну. Бажано було б, щоб дали вираз свому бажанню теж в петиціях…

Аґрарні закони плянує гетьман зробити досить ліберальними. Лишити поміщикам не більше 500 десятин.

Криза кабінету знову актуальна.

Вчора ввечері, перед засіданням Ради Міністрів (яке звичайно буває коло 11 год. вночі) був в гетьманськім палаці. Говорив з Дорошенком, Василенком, з Палтовим. Замішання, якого давно тут не бачив. Сьогодні рано у бюрі вир чуток і сплетень щодо зміни кабінету, кандидатів і призначень. Було засідання спільної конференції обидвох політичних делєґацій. Запросив мене до себе ЦІелухин. Пригноблений зовсім заплутаним внутрішнім положенням, ну, і поведінкою німців. Міністр судівництва, Чубинський, набирає до Сенату москвофілів і "кадетів" (Григорович-Барський та інші). Боротьба з сваволею старостів на провінції — дуже трудна. Питався мене Шелухин, що я думаю про наше внутрішнє положення і наших "союзників". Називають Петра Дорошенка як нового премієра. У звязку з чутками про новий кабінет, називають імена Винниченка, Міхновського та цілий ряд інших імен. Положення кабінету захитано через метушню з "кадетами" і через залізничий страйк.

О 7-ій годині стрів М. Кушніра, ("ес. — ефа"), показував нібито взятий з гетьманської канцелярії спис нових міністрів. Той самий, менше-більше, що мені показував Шелухин — Петро Дорошенко, Кістяковський, як міністр Внутрішніх Справ. Кликав мене Кушнір на нараду Національного Союзу, показував резолюції, які мають бути там ухвалені. Звичайна балаканина — теоретичні розумовання, а далі заклик до орґанізації. На їх засідання я не пішов.

21 липня.

Становище чимраз більш заплутане, в Канівщині знову повстання. Хоч майор Гаазе заперечує це і каже, що він "ніколи так добре не спав як тепер". Російські монархісти підносять голову. Німці здається її тратять. Трудно щось зробити поки пости міністрів Внутрішніх Справ і Судівництва займають панове з нинішнього кабінету[18].

22 липня.

Був у мене Едвард Ліґоцький. Він є представником варшавського уряду в Берні. Поляки тепер активізуються. Кинулись в обійми "ладу і порядку". Дуже занепокоєні зростом большезму і — Мурманською армією. На його бажання виробив я йому побачення з гетьманом. Оповідав багато цікавого. Кістяковський лянсує ґрунт, питався у мене про політичні партії українські. Зробив йому побачення з Шеметом[19].

Переказували мені, що Олесь зле про мене відзивається через те, що "я зробив