Читати книгу - "Небо над Іраном ясне"

збирався займатися політикою. Він згуртував духовенство, на великі пожертви будував медресе і реставрував мечеті не тільки в Кумі і Мешхеді, але й в інших священних містах Іраку. У 1949 році в медресе Фейзи він провів конференцію-диспут про участь духовенства в політичному житті і наполіг на резолюції, яка забороняла тому під будь-яким приводом вступ в політичні партії і організації.

        Не всі дотримувалися цієї точки зору в той час, коли іранське суспільство стало ареною боротьби різних ідеологій. З'явилося безліч урядових, опозиційних і навіть воєнізованих ісламських організацій. Посилилася прокомуністична Народна партія (Туде). Активізувалися Релігійні меншини.

        Шах Мохаммед Реза наполіг на поправці в конституції, яка давала йому право розпускати парламент без обмежень, і одразу ж оголосив Туде поза законом. Назрівала подія, яка надала вплив на економічну обстановку в цілому світі. Доктор Мусаддеґ створив Національний фронт і виступив за націоналізацію Англо-іранської нафтової компанії, яка платила більше податків англійському урядові, ніж концесійних грошей Ірану. Він виграв вибори 1951 року і домігся свого у 1953 році. Його підтримував аятолла Кашані, суперник Боруджерді.

        Хоча англійський та американський флоти патрулювали води Перської затоки, шахську гвардію роззброїли, а сам Мохаммед Реза втік до Італії. Однак ЦРУ і Моссад спланували повалення Мусаддеґа, і військові здійснили переворот. Шах повернувся до Ірану і розстріляв невірних йому офіцерів. Сім англо-американських компаній створили Міжнародний нафтовий консорціум. 40% акцій відійшли до Брітіш Петролеум, 35% - до американської Стандарт Ойл. Ірану дали 50% чистого прибутку. Шах розбагатів і з тих пір став вірним слугою неоколоніальних держав, а по відношенню до свого народу засвоїв диктаторські замашки.

        Хомейні ж як і раніше жив в Кумі і виконував вказівки Боруджерді. Він не втручався ні в які політичні колотнечі і розмірено, том за томом, випускав свої праці, що мали чисто теоретично-релігійне значення. Його час ще не настав. З цікавості можна підрахувати: за сімнадцять років (1944-1961) він написав і видав більше тридцяти товстих фоліантів різних досліджень і коментарів до священних книг.

        Він став свояком Боруджерді, видавши одну зі своїх дочок за його сина. Він виконував доручення великого аятолли і часом зустрічався з самим шахом. Про ці зустрічі ходять легенди, одну з яких я почув від аятолли Нурі. Одного разу нібито шах відвідав будинок Боруджерді в Кумі, коли там був Хомейні, який не встав при появі Мохаммеда Рези. Великий аятолла привітав володаря стоячи. Коли шах пішов, Хомейні зауважив, що вставати перед такою людиною не було варто. На що Боруджерді нібито відповів: "Я повинен ростити вас на благо школи. Протистояти будете потім".

        В кінці 50-х років Хомейні став аятоллою, а в 1961 - великим аятоллою.

                                      * * *

        Американці давно націлилися на іранський ринок збуту і нафтові багатства. Американського фінансового радника єврея Шустера, який грабував країну до 1911 року разом зі своїми одноплемінниками, усунули не без допомоги російської військової частини. З 1942 року, коли американські війська увійшли до Ірану, до уряду молодого шаха був приставлений радник Мілспо, який отримав надзвичайні економічні та фінансові повноваження. Іранську жандармерію теж очолив американський радник.

        Після 1955 року майже не було такої області економіки і культури, куди б не втрутилися американці. Особливо вони намагалися спрямувати зусилля шаха на боротьбу з лівими, не припускаючи, що головного удару буде завдано з боку духовенства, яке поки мовчало, накопичуючи невдоволення від започаткованої "вестернізації".

        Шах Мохаммед Реза, надзвичайно амбітна людина, був і головнокомандувачем, міг розпускати парламент на свій розсуд, хоча з подачі своїх американських радників дуже багато говорив про демократію. Він дозволяв існування різних партій, що, як ми тепер прекрасно знаємо, нічого не змінювало.

        Все в країні було під пильним оком таємної поліції САВАК, створеної в 1957 році. Її службовці навчалися таємниць розшуку і витончених катувань в Ізраїлі. У самому Ірані нею керували ізраїльські радники. Це стає зрозумілим, коли ми дізнаємося, що серед найбагатших сімей Ірану в той час, які прибирали до рук банки, промисловість, землі, розоряли мільйони ремісників і селян, було чимало людей з подвійним громадянством.

        Агенти САВАК і поліція ніколи не чіпали великих підприємців і власників, скажімо, супермаркетів, але були справжніми "рекетирами" щодо ремісників і базарних торговців. Прийде час і Хомейні скаже:

        "Наша країна стала базою для Ізраїлю. Наш базар також знаходиться в його руках. Якщо така ситуація триватиме і мусульмани залишаться індиферентними, наші базари перестануть існувати".

        Це було написано з приводу передачі шахом деяким єврейським родинам монопольного становища в торгівлі.

        Недарма так ненавидить імама Хомейні, Іран і його революцію "все прогресивне людство" і куплені на корені засоби масової інформації. У 1959 році шах уклав з США військову угоду, яка передбачала не тільки переозброєння армії американською технікою і перебування в країні десятків тисяч радників, але й введення американських військ в разі загрози шахському режиму. Багато іранських авторитетів небезпідставно стверджують, що політична діяльність Хомейні НЕ переривалася, що він готувався до неї з часу написання книги "Розкриття секретів", після якої студенти валом валили на його лекції, що саме викладання богослов'я і мусульманської юриспруденції дозволило йому викувати кілька поколінь майбутніх революціонерів. Згадують, що він особливо любив займатися з молодими людьми, не надто твердими в своїх релігійних переконаннях і налаштованих скептично. Якщо така людина, стривожена плутаниною у власних думках, була в Кумі, Хомейні відміняв уроки днів на три і присвячував їх розмові, поки в суперечці не брав перемоги і не розсіював її сумніви.

        Від захопленого своєю справою викладача студенти часто могли чути: "Тема, яку я торкнуся сьогодні, ще ніким не досліджувалася!" Не раз відзначалося, що в своїх численних працях він дотримувався арабських і перських традицій, але викладав тему жваво, дбаючи про композицію. Що ж стосується його мови і словосполучень, то багато влучних слів і виразів увійшли в живу мову. Правда, це стосується його публічних виступів, а не вчених праць, надто насичених спеціальними термінами.

        Нинішня перша особа Ірану, рахбар - духовний лідер, аятолла Сеїд Алі Хоменеї, президент країни ходжатольіслам Сеїд Мохаммад Хатамі, голова Ради по прийняттю доцільних рішень аятолла Хашемі Рафсанджані, спікер зборів експертів аятолла Алі Мешкіні, глава судової системи аятолла Мохаммед Язді, спікер парламенту (Маджлісу ) ходжатольіслам Алі Нурі - всі пройшли вишкіл у аятолли Хомейні в Кумі, не раз арештовувалися шахською охороною і були найактивнішими діячами ісламської революції.

        Всі вони слухали його промови, зміст яких не змінювався з часу написання книги "Розкриття секретів", в якій він радив:

        "Часом війни необхідні заради оборони і під час