Читати книгу - "Попелюшка з Франківщини, Марія Євтушенко"

   Ага, отже, таки повнолітня. Бачу, як очі моїх друзів спалахнули. Єдина, на їхню думку, відмазка, за яку я міг би схопитись, неактуальна. Я трохи хмурюся, підтримуючи свою гру. Нехай думають, що притиснули мене до стіни.

   — Та яка там професія! — сердито змахує рукою Федір Петрович — господар будинку. — Інститут закінчила, а знайти роботу не може, — він зітхає, — казав їй, що треба було на економіста вчитися якогось. Або бухгалтера.

   Доньку він любить, це відчувається у його тоні. Ось тільки як можна так не вірити у власне дитя? Однак такий стан речей не дивний, адже диплома часто недостатньо. Більшість роботодавців вимагають, щоби вже був досвід. Я звідки йому взятися у молоденької дівчини, яка тільки закінчила інститут? Що ж, все складається якнайкраще.

   — Я займаюся ремонтом квартир і будинків, — намагаюся приховати своє тріумфування, — і мені дуже потрібен новий дизайнер.

   І тут я зовсім душею не кривлю. Така людина потрібна просто катастрофічно. А враховуючи, що дівчисько точно має смак, я, можна сказати, одним пострілом двох зайців уб'ю.

   — А що сталося зі старим? — Запитує Катерина Михайлівна, поглядаючи на мене з підозрою.

   Розмова зовсім не заважає їй розливати по тарілках борщ, що дивно пахне. Коли я відчуваю цей аромат, у роті починає збиратися слина. Давно я домашньої їжі не їв.

   — Вона вийшла заміж минулого року, — намагаюся відповісти незворушно, — а тепер готується стати мамою.

   Схоже, моя відповідь задовольняє господарів будинку, і я ледь помітно видихаю. Але розслаблятися ще зарано.

   — Я пропоную гідну заробітну плату та хороші умови праці, — вирішую добити.

   Мені знадобилося небагато часу, щоб зрозуміти: батьки Олени дотримуються консервативних поглядів і їхня думка для дівчини відіграє дуже важливу роль. Тому якщо мені пощастить переконати їх, то далі справа буде за малим. Адже вмовити білявку поїхати зі мною до столиці не важко, якщо на моєму боці будуть найближчі для неї люди.

   — Я думаю, що вам краще обговорити це з нею самою, — каже господиня дому, кинувши на чоловіка погляд із натиском.

   І тут мені стає зрозуміло, що, попри вигляд авторитарного глави сімейства, Федір Петрович все ж таки прислухається до думки дружини. Невидима голочка коле в районі грудей. Не те щоб дуже боляче, все-таки я вже звик до цієї думки, але відчутно. Адже мої батьки ніколи не були настільки єдиними у думках. Я ніколи не помічав, щоб вони погоджувалися, просто перекинувшись поглядами. Попри роки, які провели разом, вони так і не змогли досягти такої ідилії у стосунках. Чи вона не з роками приходить, а з'являється чи не з'являється одразу?