Читати книгу - "Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Здається, мені вже пора йти... — Я піднявся з ліжка і кинув на неї короткий погляд. Мія легко кивнула і я вийшов з її кімнати.
Голос в моїй голові підказував мені, що між нами пробігла якась іскра, але ми обоє не дали їй розгорітись сильніше. Проте, я не мав на меті нічого такого. Мені всього лише було потрібно, щоб вона пробачила мені. Хіба ні?
Я скуйовдив своє волосся і пішов до себе. Сон допоможе мені забути про ці дурні думки, які засіли в моїй голові.
— Алексе, прокидайся.
Батько постукав у двері й зайшов у мою кімнату. Я глянув на годинник і зрозумів, що забув поставити будильник. Прокляття!
— Дякую, що розбудив.
Тато підійшов ближче і сів на край ліжка. На ньому був чорний діловий костюм і біла сорочка. Він як завжди виглядав ідеально.
— Сьогодні о 4 годині ми всі разом запрошені на один захід. Мій партнер запросив нас усіх. — Слова батька означали лише одне — наша сімейка Грей-Даймонд повинна бути присутня на цьому дійстві й ніякі відмови не приймаються.
— Гаразд.
Я не був фанатом усіх цих бізнес-вечірок, але заради батька я інколи з’являвся на таких заходах. Тим паче, що раніше ми ходили лише вдвох і самому йому там було доволі некомфортно. Та зараз все змінилося... Я думав, що тепер всі ці заходи він відвідуватиме з новою дружиною, але я щось помилився. Він хотів бачити усіх нас.
— Забереш Мію з універу. Я знаю, що ви не ладнаєте, але спробуй знайти з нею спільну мову. Вона хороша дівчина, — щиро промовив тато.
—О'кей.
Батько вийшов з моєї спальні, а я піднявся з ліжка й пішов одягатись. Коли зайшов на кухню, то помітив Ксенію. Наскільки я зрозумів, то ця жінка дуже любить готувати. Я підійшов до неї ближче й зазирнув в миску. Вона готувала улюблений десерт мого батька — брауні.
— Тато любить, коли в брауні додають кокос, — промовив я. Ксенія здригнулась, бо не помітила мене. — Вибачте, якщо я вас налякав. — Вона схвально кивнула й продовжила приготування.
— Дякую, Алексе. Хочеш я приготую тобі щось на сніданок?
Її пропозиція здивувала мене. Я здивовано потер потилицю і сперся на кухонний стіл.
— Ви не ображаєтесь на мене? — Ксенія подарувала мені свою чарівну посмішку й відклала силіконову лопаточку вбік.
— Ні. Ми з тобою схожі. У мене теж був вітчим, який мені спочатку страшно не подобався. Мені здавалось, що він просто хоче забрати в мене маму й вона любитиме його більше ніж мене, але він завжди добре ставився до мене й з часом я його полюбила, — зізналася мама Мії.
— Ви дуже добра жінка, — здивовано промовив я. Мені сподобалась відвертість Ксенії. Здається, вона не настільки погана, як я думав.
— В будь-якому випадку я хочу сказати, що мене зовсім не цікавлять гроші твого батька. Я сама непогано заробляю. До мене дзвонив брат тата Мії й попросив допомоги. Ти чув нашу з ним розмову. Я ні цента не взяла у твого батька. Я люблю Гарольда.
— Пробачте. Я все не так зрозумів.
Вона сперлась на стільницю і тоді простягнула мені ложку з тістом.
— Мія обожнює сирий брауні. Була б її воля, то вона б з’їла все тісто. Думаю, що ти не проти забрати собі її порцію.
Позитив Ксенії мене вразив. Я зовсім не розумів цю жінку, але мені подобалась її дивакувата поведінка. Напевно, батька теж це зачепило.
Я взяв ложку і спробував. Було доволі смачно. Коли я готував, то теж часто так робив, хоча батько завжди казав мені, що це шкідливо для здоров’я.
Я глянув на годинник і зрозумів, що запізнююсь. Я вдячно кивнув Ксенії й поїхав.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд», після закриття браузера.