Читати книгу - "Моє море, Черрі"

У цю мить серце парубка готове вибухнути і розірватися на мільйон дрібних частинок. Вуста Чана м'яко рухаються в одному темпі з його, і в душі Чоніна розливається знайоме тепло. Він почувається надзвичайно комфортно, охоплюючи обличчя Кріса обома руками. Жодних метеликів у животі, лише теплота і впевненість, що це саме та людина. Чан усміхається, стискаючи його талію своїми гарячими долонями і посилаючи електричні розряди по тілу.

Непомітно для Чоніна поцілунок переходить у більш пристрасний і глибокий. І він із захопленням відтягує зубами нижню губу Чана, слухаючи його тихе шипіння. Юнак зализує свій укус, і нарешті відривається від бажаних губ.

— Тепер нам треба піти на побачення, — задихано видає Кріс, змушуючи Чоніна розсміятися.

— І це перше, що ти кажеш після такого неймовірного поцілунку? А де оди моїм вмінням? Де вихваляння і оркестр? — здається, юнак зараз трісне від сміху, неначе повітряна кулька.

— Нестерпний, — Чан легко цьомає його в губи, переплітаючи їхні пальці. — Це було чудово, задоволений?

— Ще й, як, — він широко всміхається. — Особливо твоїми червоними вухами.

— Мені відміняти резервацію столика? — вони обидва знають, що Кріс просто дразниться.

— От ти завжди шантажуєш мене, — Чонін тицяє парубка в груди. — Ні, ми йдемо на побачення. Тим більше, я купив тобі подарунок.

— О, а який? — Чан вмить стає схожим до великого собаки, який хоче отримати смаколика.

— А це ти вже дізнаєшся після вечері, — Чонін сміється, цілуючи хлопця в носа. Вони разом прямують до гуртожитку, і юнак знає, що він буде щасливим поруч із Крісом.

Кінець ~♡

Кінець