Читати книгу - ""Бравлери проти Клешерів", Obabych"

    "Як стати улюбленим героєм?"

  Уроки у школі закінчилися, але діти не квапились додому. Осінні дні були короткими, ще тримали залишки тепла, які лишило літо. Жовто-гаряче листя покривало шкільне подвір'я, де вчилися двоє наших героїв.

  Тімі, семирічний хлопчик, вчився у другому класі. Як і більшість його однолітків, він полюбляв грати в ігри на телефоні або комп’ютері. Крім того, він любив читати та дивитися цікаві програми. Його шестирічний братик Нікі цього року пішов у перший клас. Він також захоплювався відеоіграми, малював і ліпив з пластиліну. Брати були друзями, завжди гралися та веселилися разом, підтримували один одного.

  Після уроків та виконання домашнього завдання діти зазвичай мали вільний час, який з радістю проводили за грою у "Бравл Старс". Це була найулюбленіша гра чи не кожного хлопця у школі. Однокласники обговорювали останні найцікавіші новини, розповідали, у кого скільки гравців та кубків, у якого героя є гаджет — так називалося додаткове, рідке вміння. Вони також обговорювали, які квести найближчим часом принесуть багато балів.

  Якось один з хлопців у школі розповів, що в "Бравл Старс" з’явилася можливість пограти своїм улюбленим героєм від першого обличчя. Для цього потрібно було купити окуляри віртуальної реальності та під’єднатися до гри. Жвавий інтерес до можливості власноруч постріляти з револьверів Кольта пронісся у думках хлопців, як вітер перед грозою. Ідея купити окуляри не покидала голови дітей.

  Коли тато приїхав забрати їх зі школи, Нікі, не втрачаючи часу, запитав:

- Тату привіт! Чи можемо ми купити окуляри віртуальної реальності?

- Здоров шибеники - весело відповів батько - і що ж воно таке і для чого?

- У Бравл Старз- гра про яку ми тобі розповідали - з'явилася змога грати від першого обличчя. Ну наче ти сам у грі! І для цього потрібні окуляри – захоплено розповів Тімі. - Повне занурення

   Батько призадумався, здавалося, він подумки опинився у тих окулярах, перекидаючи усіх ворогів у ролі Ель Прімо чи може він уявляв, як розкидується пляшками, граючи за Барлі.

- Ну що ж  якщо ви добре подумали  то давайте купимо ті окуляри! - тато виринув зі своїх думок.

- Ура-а-а - хлопці заверещали на всю машину.

  Дома діти, в першу чергу, розповіли мамі про Бравл Старз, про уроки та школу  чомусь не згадали. Мама, чогось не раділа так само як хлопці але скоріш за все вона просто ще не зрозуміла як їм усім повезло і що тепер можна буде пограти в улюблену гру, віртуально:

- Ну якщо ваш тато дозволив, то я теж не проти – мама поставила свій дозвіл і тепер мрія ось-ось здійсниться!

- Ну що? Скоріше до інтернету купувати? – порадував дітей батько через декілька секунд Google вже завантажував найкращий варіант. Залишилося лише дочекатися доставки. Юхху-ху!))

Цієї ночі діти ніяк не могли заснути, уявляли ким та на якій карті будуть грати. Тімі полюбляв Ріко – робота який стріляв круглими бульбашками. «Його б прокачати і я буду чемпіоном!» - думав він.  Нікі ж любив  грати за Кольта — ковбоя з двома револьверами, швидким та нищівним, а ще найкрутіше було те, що нещодавно Нікі відкрив для свого персонажа особливе вміння, такі ще називали «гаджет».

Коли окуляри віртуальної реальності прийшли, діти не тямили себе від щастя. Сьогодні був крутіший день!

  - Хлопці граємо по п’ятнадцять хвилин - сказав тато, перевіривши справність приладдя.

  - Добре тату  -  одягнув окуляри Тіма.

   Перед ним одразу  з’явилася заставка до гри Бравл Старз, але в цей раз якось трохи по-іншому, наче це була об’ємна картинка. Кілька секунд і ось він вже обирає гравця у своєму акаунті. У хлопця було щонайменше 19 героїв і вибір був не з легких бо пограти хотілося за кожного. Після обрання героя усе навколо почало кружляти та змінювати форму, картинка замерехтіла, як новорічна гірлянда. Тімі вже не був у своїй кімнаті - він наче летів кудись. Потрохи почали з’являтись розмиті силуети які ставали більш чіткими.

   Перед хлопчиком постало середньовічне місто – дуже світле та мальовниче. На вулицях, устелених брущаткою, стояли дерев’яні двоповерхові будинки з різьбленими віконечками. А їх стіни були оповиті квітучими кущами та деревами. Усе навкруги просто тонуло в зелені! Гамір живого міста поєднувався зі співом пташок. А найцікавіше було те, що Тімі відчув запах квітів які були необережно розкидані по куща навколо будиночків.

   Раптом дивне відчуття легкості поєдналося з незвичайним станом супер сили! Хлопчик подивився на свої руки і аж зойкнув від подиву. Залізні руки робота  Рикошета тримали автомат заряджений кульками - це просто неймовірно!

    Нікі одягнувши, окуляри приєднався до гри і тепер була його черга обирати  свого персонажа.  Кольт був одним з найперших воїнів тому вибір відбувався недовго.  

-          «Поїхали!»

   Від побаченого у Нікі ледь не запаморочилася голова. В руках у нього було два револьвери. Хлопець не міг повірити, шо опинився у своїй улюбленій грі. Здавалося, що деякий час Нікі не міг поворухнутись  – дихання перехопило від захоплення. Цілковите мистецтво – так поєднати намальовану гру з реальним життям.