Читати книгу - "Спалена корона, Ярослава Денін "

Після того, як наш король підписав угоду про ,,Д ружбу рас", наше королівство наповнилось особами різних видів. Кого я тут тільки не бачила за свої 17. Відьми, сирени, некроманти, дракони. Ельфа бачила лише раз, бо той народ ... не люблю їх. Сильно вони себе люблять і якісь вони ... сильно правильні.

Бісять.

Але ця здається доброю і дружелюбною жінкою.

-Добрий,  не погано. Не очікувала, що король Лев влаштує щось типу цього балу. 

-Так, в цьому році він вирішив знов вийти з тіні і повернутися до народу. Дехто із замку, каже що він планує знайти зниклу сім'ю. 

-Він сподівається що його кохана з дочкою будуть тут сьогодні?

-Саме так! Чесно кажучи, коли король Лев підписав ту угоду, я була однією із перших ельфів, що ступили на ваші землі. Мені неймовірно подобається Нествіл, його історія і саме ... історія королівської сім'ї. У них, якось усі покоління щось трапляється. Король Лев втратив кохану жінку і малу дитину 10 років тому, його батько віддав йому трон сильно зарано, а сам відійшов до іншого королівства і наразі заправляє там. Його мати померла в пекельній боротьбі з ворогом, коли королю було років п'ять ... Дуже цікава сім'я, але іноді мені здається що на них прокльон якийсь ... Якось сильно багато негараздів і страждань для однієї сім'ї. Мені їх навіть шкода. 

Я уважно слухала розповідь леді, так як у школі не дуже цікавилася історією. Та ельфійка розповіла її дуже цікаво і коротко.

-Ох, пробачте мені мій етикет. Забула що люди не бачать імен. Я Ельвіра Блейз, - нова знайома присіла у поклоні і продовжила, - спадкоємиця ельфійського королівства Нідерлаш.

-Дуже приємно. Я Аделаїда Дарвін.

-Д-дарвін? ...

Очі дівчини в один момент стали великими, розміром з здоровенний такий кулак, тонкі брови взлетіли угору створюючи складку на лобі, рука з келихом нервово затряслась і ... вона нервує? 

Але чому?

Що не так з моєю фамілією? 

-Так, щось сталось? Я гадала ви бачите моє ім'я і фамілію.

-Я б-бачу тільки ім'я і я ... - дівчина почала нервово шукати когось очима, швидко мотаючи головою, - пробачте!

Нова знайома почалася кудись до лівого коридору з давно пустим келихом ...

Що ж, я спочатку знала що не судилося мені завести нові знайомства.

***

-Його високість - король Лев ||! - Проголосили десь із залу і ширма "Закулісся" відкрилася. Звідки показався король власною персоною.

  Так ... зовнішність йому Матінка Природа подарувала від усієї душі. Всі особи жіночої статті мріяли зайняти місця на троні біля нього. Ну, а що? Статний, відомий, шанований людьми королівства, гарний, богатий. Ідеальний чоловік!

  Та от тільки ... він до безпам'ятства вірний своїм утраченим дружині з дочкою. Так, це сталося аж десять років тому, але це не змінює його любові до своєї справжньої сім'ї. Від досі вірить, що вони живі-здорові і що незабаром вони знов зустрінуться. 

  Сьогодні він виглядає так, як виглядав раніше в дні "важливих новин". Коли у нього гарно укладене каштанове волосся, білосніжна усмішка "на всі 32!", червоні махрові рукавички, червоно-біла махрова мантія за спиною і "типовий" королівський костюм. 

  Король підійшов до поручнів на своїй "невеличкій сцені" наверху сходів і зробив легкий поклон гостям. Всі навколо повторили дію короля: чоловіки - поклон, жінки - реверанс. Я спробувала зробити щось подібне, але сумніваюсь, що вийшло так, як мало вийти.

-Вітаю вас, любі жителі королівства Нествіл! - Чоловік леве помітно припідняв підборіддя, як-би невербально вказуючи "хто тут татко!". - Сьогодні не простий день, не простий бал і, як ви розумієте, я зібрав вас всіх тут не просто так! 

  Тронна зала заповнилася шумом від шопоту народу, який почав обговорювати отриману новину від Його Високості Короля. Володар терпляче чекав доки перший шар зацікавленості трохи стухне і він зможе продовжити розповідь.

-Як ви знаєте, сьогодні ми відмічаємо трагічну дату для нашого короліства і королівської сім'ї, - король понурив голову, а після, неначе хотів прибрати сумніви і додати собі впевненості і сміливості, випрямив спину і знов припідняв підборіддя, - сьогодні, можна сказати навіть...юбілей. Юбілей дня, коли моя кохана - Сара і донечка - Аїда - загадково покинули замок, а за ним і королівство.

  В залі стало похоронно тихо, просто неначе тут більше нема нікого і нічого. Ніхто не осмілився підняти голови, або тим паче промовити хоч слово. Навіть шопотом. Втеча можливої королеви і принцеси дійсно стала трагічною для королівства, його жителів і особливо для короля. Кажуть, коли вони втікли, замок став тускнішим, тихішим і неначе мертвим. Як і його власник - Король Лев. Він став сам не свій. Замок Нествілу став дійсно недоступною для усіх фортецею. Для усіх ... окрім Сари з Аїдою.

  Володар до останнього сподівався на їхнє повернення, але марно. Ні через рік, ні через п'ять, ні, навіть, через десять ні одна з них не повернулась. Вони стали доброю примарою Нествілу. Дітям нашого королівства розповідали легенди про те, що тепер принцеса з майбутньою королевою стали невидимими захисницями Нествілу і його жителів. Ми ж з друзями щиро вірили, що вони ще живі. 

  Просто ... можливо вони у когось в полоні? Чи можливо загубили пам'ять і навіть не пам'ятають таку людину, як Король Лев. Люблячий батько принцеси і коханий чоловік королеви ...

-Так от, до суті. Сьогодні ви дізнаєтесь одну щасливу новину, яку в найближчому часі я виповню у життя! А зараз розважайтесь народ! - Король підвів обидві руки догори натякаючи, що "нудна частина балу" закінчена і можна продовжувати танцювати, пити і розважатись. Музиканти знов заграли веселу мелодію, слуги знов заходили по залі з нопоями і закуссю, але ... ні одна людина не здвинулась з місця. 

  Весь народ Нествілу шоковано стояв у тих позах, в яких зупинився перед "новиною від короля".

  На обличчі повелителя була помітна посмішка надії і радості. Коли він, здається, зрозумів що заінтригував народ занадто сильно, Король підійшов знов до своєї "сцени" і ще раз щиро посміхнувшись продовжив: