Читати книгу - "Літо в моїй пам'яті, Руслан Баркалов"

Віталік був правий. Не можна приходити до людей лише тоді, коли тобі стає погано. Раз ти поводився з ними перед тим не дуже, то і прийти маєш відповідно. Але, на жаль, люди чомусь про це ніяк не думають. Ну, або не хочуть думати. Бо так легше. Так простіше. Простіше сказати, мовляв, ой у мене тут проблема. І тоді це має забарвлення жертви. Ну а хто не поможе тому, хто попав в якусь біду? Та кожен, яким би він не був, поступиться усіма своїми принципами і забуде усе, що було до.

І чорт їх забирай, так тримає давно. Люди живуть собі з тим, що вони вічні. З думкою, що вони будуть абсолютно здорові, непробивні і тверді мов залізо. І чхати вони тоді хотіли на всіх і на все. Ну а хіба це не егоїзм? Хіба це не маніпуляція? Така тиха, скрита, мовчазна, абсолютно відверта. Але ніхто про це не хоче думати! Бо робити це не приємно. А то й навіть болісно. Бо буде удар по власному его. А воно такого не потерпить.

Людмила сприймала слова чоловіка як образу на своїх родичів. Так, як це буває завжди в таких ситуаціях.

– Так, ти правий. Але ж він зараз в такому стані. – відповіла жінка. – Думаю, тобі варто було б поїхати колись, навідатися.

– А Ніна навідається? Чи то вона вже не сестра? – Віталік чітко стояв на своєму.

Втім, це його родина і його справа. Яке їй діло до того. Але Люда зрозуміла, що чоловік не хоче їхати не просто так. Боїться.

– Та не бійся, вона до тебе не має ніякого відношення. – сказала Людмила. – Якщо ти лише через це. А те, що там розповідає твій брат, то хто знає що там твориться.

– Може. Тому я і не хочу – признався нарешті чоловік. – Чим я йому поможу? А от якби перепросив сестру, може якраз би щось дало. Як не як, вони з нею теж дуже зле поступили. І не лише Марія. Вони обоє. Бо він знав і мовчав. А значить давав згоду. Він того так само хотів. От тепер і має. А мене кличе бо боїться лишатися сам дома. От і все. Думаєш, я такий чисто черствий чи злорадний. Ні. Просто не знаю чого їхати. Я все сказав як є.

Він обняв дружину за плечі. Людмила відчула його легкі, теплі обійми. Такі ж самі як і багато років тому, як він вперше обняв її на дискотеці. І ці обійми гріли її впродовж усіх цих років.