BooksUkraine.com » Сучасна проза » Дотик 📚 - Українською

Читати книгу - "Дотик"

143
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Дотик" автора Колін Маккалоу. Жанр книги: Сучасна проза / Любовні романи. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 111 112 113 ... 173
Перейти на сторінку:
дозволив собі ніби ненароком помацати її за сідницю, і Нелл відреагувала миттєво — вдарила його ручкою батога в обличчя.

Джим Самерс! А чому б ні? Хіба можуть роки безперервної роботи на Александра бути перешкодою? Він мав доступ до всього, до кожного куточка гори Кінрос — від лісу і стежинок у ньому до самого будинку. Колись він жив у тому будинку на третьому поверсі. Дружина його була колись економкою. Зараз його дружина була вже неспроможною виконувати свій подружній обов’язок, але Джим не насмілювався звертатися до послуг повій, що жили у великому будинку на околиці міста, і обходив цей будинок десятою дорогою, бо місто ставало дедалі більш респектабельним, дедалі більше підпадало під вплив моралізаторів від церкви.

Тому Джейд вирішила вистежити Джима, коли він бував на горі, а не на підприємстві, унизу. Зараз це було легше зробити, бо Крильце Метелика з радістю погодилася підміняти її з Анною, Бабка повернулася і, окрім того, Елізабет теж могла її підмінити.

Дитяча кімната перетворилася на кімнату для пологів; доктор Вайлер наполіг на тому, щоб усе було готово, якщо у Анни рано почнуться перейми. Перлина, найвміліша і найдосвідченіша з дівчат Вонґ, навчилася капати хлороформ у марлеву пов’язку з потрібною швидкістю, щоб забезпечити анестезію, але уникнути удушшя, а доктора Бертона навчили новій процедурі на той випадок, якщо доктор Вайлер не встигне вчасно приїхати. У ті дні у Кінросі славилася одна акушерка, Мінні Колінз, котра, на думку доктора Вайлера, який мав з нею розмову, була навіть більш досвідченою у важких пологах, аніж старенький доктор Бертон. Тому в дитячій кімнаті встановили скляну шафу з інструментами в карболці, а у другій шафі містилися пляшки з хлороформом, карболкою та спиртом. У шухлядах, оброблених карболкою, зберігалися вата, марля та бинти.

Анна не надто переймалася своїм станом і поводилася набагато спокійніше, аніж очікувалося. Коли тіло її налилося, вона стала цим дуже пишатися і демонструвала його при першій же нагоді. Коли в її череві борсалося дитинча, вона радісно верещала. Але вона чомусь сильно налаштувалася проти Нелл, і тій було через це дуже боляче, бо їй хотілося бути поруч з Анною в її вагітності та під час пологів. Утомившись від математики, історії, романів та анатомії, Нелл відверто нудилася, аж поки Рубі не прийшла їй на порятунок.

— Давно час тобі ознайомитися детальніше з роботою «Апокаліпсис Ентерпрайз», — звернулася до неї Рубі тоном, що не припускав заперечень. — Якщо вже Констанція навчилася заміняти Чарльза, а чоловік Софії став займатися бухгалтерією, то тобі й поготів треба навчитися заміняти Лі. Твій мозок забитий теорією, але зараз настав час застосувати її на практиці і взятися за реальні факти. Сунь, Констанція та я вирішили, що тобі треба працювати п’ять днів на тиждень — два у міських офісах і три проводити на інспекціях у збагачувальному та інших цехах. Ти з ними вже трохи знайома, бо Александр брав тебе туди з собою кожного разу, коли тільки міг. Якщо ти хочеш успішно закінчити інженерний факультет, то тобі спочатку не завадило б навчитися обходитися з людьми, яким ти, безсумнівно, не сподобаєшся.

Для Нелл ця пропозиція була як порятунок. Вона увібрала в себе двигуни та інше устаткування ще тоді, коли сиділа спочатку у батька на колінах, а потім — поруч, коли він брав її з собою на шахту; на ній був мішкуватий комбінезончик, і вона — який жах! — ще тоді продемонструвала чоловікам, які споглядали її з ненавистю та огидою, що знає локомотив від ґвинтика до ґвинтика, а також усе пов’язане з ціанідною очисткою золота. Вона вміла користуватися гаєчним ключем не гірше за найкращого з робітників, не скаржилася, коли вимазувалася в мастильну оливу, мала добрий слух на внутрішні дефекти металу, коли простукувала поверхню якогось механізму чи колеса локомотива. Незабаром злоба та роздратування чоловіків змінилися на захват, тим більше що Нелл ігнорувала ту обставину, що вона була жінкою, і, здавалося, вважала себе однією з мужчин. У ній також був Александрів природжений владний інстинкт. Коли вона давала наказ, то жадала його неодмінного виконання, бо то був правильний наказ; а якщо вона не знала відповіді, то не соромилася спитати.

Для Елізабет то стало величезним клопотом, бо вона турбувалася за Нелл більше, аніж за Анну. Нелл пішла у чоловічий світ, і вона, на відміну від сестри, мала і розум, і чутливість, щоб сильно страждати, якщо її відштовхнуть чи проігнорують. Хоча Нелл і мала сталеву волю Александра, була вона також у чомусь і так само вразливою та незахищеною, як її матір. І хоча їхні стосунки не були близькими, Елізабет відчувала і розуміла цю вразливість краще, аніж сама Нелл. Татусева доця — ось ким була Нелл, знехтувана всіма, бо татко був у від’їзді. Тому для неї стало великим полегшенням, що вона займеться батьковою справою.

Коли Анна була вже на восьмому місяці, тобто в березні 1891 року, її зросла вага змусила обмежити довгі прогулянки, на яких наполягали жінки, що нею опікувалися; ознак токсикозу не було, але через ту велику вагу, яку їй доводилося носити, Анна стала дратівливою, і її вже стало важче розважати і забавляти.

Коли за Анною доглядала Джейд, вона любила водити її у трояндовий садок, де наприкінці літа було повно квітів. Там після нетривалої прогулянки Анну можна було всадовити в комишеве крісло і забавляти вгадуванням кольорів троянд. Хоча вона й розуміла саме поняття кольору, але не могла дати конкретному кольору назву. Тому Джейд зробила це грою, і Анна увесь час сміялася з того, як її нянька вимовляє назви кольорів.

— Бузко-о-о-овий, — корчила гримасу Джейд, показуючи на квітку. — Роже-е-е-вий! Бі-і-і-і-ілий! Жо-о-о-овтий, кре-е-е-емови-ий!

Анна повторювала звуки, але плутала назви кольорів і не могла правильно сказати, яка троянда була бузковою, яка — рожевою, а яка — білою. Однак це зайняття допомагало вбити час і відволікти Анну від її стану.

Вони якраз грали у цю гру, коли на певній відстані галявину перетнув Самерс; а за ним ішов великий сірувато-голубий собака-пастух. Джейд чула, що Самерс завів собаку, мабуть, для компанії, до того ж його дружині собака сподобався і це було хоч якесь, а полегшення.

Раптом Анна радісно заверещала і простягнула руки.

— Ровере! — вигукнула вона. — Ровере!

День раптом померк, неначе сліпуче сонце закрила важка чорна хмара; Джейд, стоячи посеред троянд, відчула всю силу цієї безневинної зради, виявила всю жахливу різницю між підозрою та доконаним фактом. Анна назвала ім’я собаки Сема О’Доннела.

1 ... 111 112 113 ... 173
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дотик», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дотик"