Читати книгу - "Homo Deus"

НЕРІВНОМІРНІСТЬ У ПОТОКАХ ДАНИХ

Природно, що датаїзм має своїх критиків і єретиків. Як ми бачили в розділі з, сумнівно, що життя можна дійсно звести до потоків даних. Скажімо, нині ми не маємо жодного уявлення, як і чому потоки даних можуть створювати свідомість і суб’єктивне сприйняття. Можливо, через двадцять років ми знайдемо пояснення цьому. Або, можливо, з’ясуємо, що організми взагалі не є алгоритмами.

Так само сумнівно, що життя зводиться просто до прийняття рішень. І науки про життя, і суспільствознавство під упливом датаїстів марять процесами прийняття рішень, наче це все, для чого ми живемо. Але чи так це? Відчуття, емоції й думки явно грають важливу роль у прийнятті рішень, однак чи це єдине їхнє значення? Датаїзм досягає дедалі глибшого розуміння процесів прийняття рішень, однак він може набути спотвореного бачення життя.

Критичний розгляд догми датаїстів напевно стане не лише найважливішим науковим викликом XXI століття, а й найнагальнішим політичним та економічним проектом. Учені в галузі наук про життя й суспільствознавства повинні запитати самі себе, чи не пропускаємо ми чогось, розуміючи життя як обробку даних і прийняття рішень. Чи є у Всесвіті щось, що не можна звести до даних? Припустімо, що позбавлені свідомості алгоритми зможуть перевершити свідомий інтелект в усіх відомих завданнях щодо обробки даних. Чи буде щось втрачено при заміні свідомого інтелекту на вищі позбавлені свідомості алгоритми, і якщо так, то що саме?

Звичайно, навіть якщо датаїзм неправий і організми не є просто алгоритмами, це не обов’язково завадить датаїзму захопити світ. Багато попередніх релігій досягли величезної популярності й сили попри свою фактологічну неточність. Якщо християнство й комунізм змогли це зробити, то чому не може зробити цього датаїзм? Датаїзм має особливо хороші перспективи, бо фактично він поширюється по всіх наукових дисциплінах. Об’єднана наукова парадигма може легко стати неспростовною догмою. Дуже важко конкурувати з науковою парадигмою, однак донині вся наукова спільнота жодного разу не прийняла єдиної парадигми. Тож учені в одній галузі знань завжди могли запозичити єретичні погляди іззовні. Однак, якщо кожен, від музикознавця до біолога, покладається на ту саму парадигму, міждисциплінарні екскурси слугуватимуть лише для подальшого зміцнення цієї парадигми. А отже, навіть якщо парадигма помилкова, їй буде важко опиратися.

Якщо датаїзм успішно завоює увесь світ, що трапиться з нами, людьми? Спочатку датаїзм напевно прискорить гуманістичне бажання здоров’я, щастя і сили. Датаїзм поширює себе, обіцяючи задовольнити ці гуманістичні прагнення. Щоб досягти безсмертя, щастя й божественної сили творення, нам треба обробити величезні обсяги даних, що значно виходять за межі людського мозку. Тож алгоритми зроблять це за нас. Однак лишень обґрунтування перейде від людей до алгоритмів, гуманістичні проекти можуть стати недоречними. Коли ми відмовимося від гомоцентричного бачення світу на користь датацентричного, людське здоров’я і щастя можуть видатися значно менш важливими. Навіщо так турбуватися про ці застарілі машини обробки даних, коли вже існують значно досконаліші? Ми намагаємося спроектувати «інтернет для всього» сподіваючись, що це зробить нас здоровими, щасливими і могутніми. Однак тільки-но «інтернет для всього» буде збудовано і введено в дію, людей можуть понизити з інженерів до чіпів, а потім — до даних, і кінець кінцем ми можемо розчинитися у стрімкому потоці даних, як грудка землі в бурхливій річці.

Отже, датаїзм може, зробити з Homo sapiens те саме, що Homo sapiens зробили з усіма іншими тваринами. За всю історію люди створили глобальну мережу й оцінили все за функцією в цій мережі. Протягом тисяч років це визначало гордість і упередження людей. Оскільки люди виконували в цій мережі найважливіші функції, нам завжди було легко приписати собі досягнення мережі й роль вершини творення. Життя і сприйняття всіх інших тварин недооцінювалися, бо вони виконували менш важливі функції, а коли тварина переставала взагалі виконувати якусь функцію, вона Щезала. Однак коли ми, люди, втратимо своє функціональне значення для цієї мережі, то виявимо, що взагалі більше не є вершиною творення. Ті шаблони, які ми самі вигадали, приречуть нас на забуття поряд з мамонтами та китайськими річковими дельфінами. Оглядаючись назад, людство виявить що є лише брижами в космічному потоці даних.

* * *

Насправді ми не можемо передбачити майбутнє, бо технологія не є визначальною. Та сама технологія може створити дуже різні типи суспільств. Наприклад, технологія Промислової революції — потяги, електрика, радіо, телефон — могла використовуватися для встановлення комуністичної диктатури, фашистських режимів чи ліберальної демократії. Погляньте на Південну і Північну Кореї: вони мали доступ до тієї самої технології, однак вирішили застосувати її дуже по-різному.

Розвиток штучного інтелекту й біотехнології неминуче трансформує світ, однак він не передбачає єдиного, заздалегідь визначеного результату. Усі сценарії, наведені в цій книжці, слід розуміти як можливості, а не як пророцтва. Якщо вам не подобаються окремі з наведених імовірних результатів, ласкаво просимо самим подумати та обрати такі дії, які запобігатимуть матеріалізації цих конкретних імовірностей.

Однак не так легко думати і поводитися по-новому, бо наші думки і дії зазвичай обмежені сьогоденними ідеологіями й соціальними системами. Ця книжка відстежує витоки наших нинішніх умов, щоб ослабити їх тиск і дати нам змогу значно різноманітніше уявляти своє майбутнє. Замість того, щоб звужувати наші горизонти, передвіщаючи єдиний сценарій майбутнього, ця книга призначена для розширення наших горизонтів і усвідомлення значно ширшого спектра варіантів. Як я неодноразово повторював, насправді ніхто не знає, як виглядатимуть ринок праці, сім’я чи довкілля у 2050 році або які релігії, економічні системи й політичні структури домінуватимуть у світі.

І все ж розширення наших горизонтів може мати негативні наслідки, роблячи нас збентеженішими й пасивнішими, ніж до того. Бачачи стільки сценаріїв і можливостей, на що ми повинні звертати основну увагу? Світ змінюється швидше, ніж будь-коли раніше, і нас переповнюють неймовірні обсяги інформації, ідей, обіцянок і загроз. Люди відмовляють у владі вільному ринку, мудрості натовпу й зовнішнім алгоритмам частково тому, що не можуть впоратися з повінню даних. У минулому цензура діяла, блокуючи потік інформації. У XXI столітті цензура діє шляхом переповнення людей недоречною інформацією. Ми просто не знаємо, на що звертати увагу, і часто витрачаємо час на дослідження і обговорення побічних питань. У стародавні часи наділення владою