Читати книгу - "Розлучення. Він кохає іншу, Альбіна Яблонська"

Хоч би як намагалася — не змогла б передати, наскільки полегшало в ту мить. Коли сказала йому правду. І цей камінь упав із плечей.

Заплющивши на секунду очі, я полегшено видихнула. Я зізналася. І зробила все правильно. Тому що він заслужив. Якби не було його зради, не було б тієї ночі.

Моя слабкість — усього лиш епізод. Його ж захоплення — цілий роман і подвійне життя.

Мене тоді ніхто не заспокоював.

Давиду було наплювати на мої почуття.

Він не думав, що можна здохнути від такої концентрації болю. Точно так само, як і я тепер, він просто не хотів тягти цю таємницю. От і все.

Але якщо Савицький робив це як справжній егоїст — приголомшивши в день народження Аврори. То моє зізнання нікому не нашкодило. Сторонніх немає. Я не зробила це при дітях. Вони про це не дізнаються.

Я просто хотіла, щоб він більше ніколи на це не наважився.

— Ти маєш розуміти, Давиде. Що коли ситуація повториться. Якщо ти знову загуляєш. Почнеш затримуватися на роботі. Брехати... Якщо я запідозрю тебе в якихось неформальних зв'язках. Мені здасться, що ти поводишся підозріло. Від тебе пахне чужими парфумами. Або комір забруднений не моєю помадою. — Я піднялася з крісла і почала одягатися. — Це знову трапиться. Це станеться вдруге. З твоєї вини. — Застібала ліфчик, одягала білизну, шкарпетки. А заодно описувала, що чекає на чоловіка в разі рецидиву. — Око за око. Зуб за зуб. І ти не зможеш обхитрити долю... Трахаєш хвойду — знай, що в цю хвилину хтось трахає мене. Я не жартую. Зарубай на носі... Я вже не буду тією покірною дурепою, що сліпо вірила кожному слову невірного чоловіка. Ти сам мене зробив такою. Це ти мене змінив. Ти і твоя брехня.