Читати книгу - "Химерники. Влада народу, Андрій Касьянюк"

Лубко привернув дещицю уваги цьому спокійному та конструктивному процесу, після чого знов занурився у свої думки: «Я став таким дратівливим. Менш стриманим. Це посада на мене так впливає? Чи резиденція?»

Чоловік хмикнув подумки. Насправді, він не вірить у якийсь езотеричний вплив будівель, погану енергетику, тому причина може бути однією: посада.

І залишилося останнє питання.

Найвища посада у країні розбещує, чи занурює у втому?

Якщо справа у втомі, то мають бути зовнішні ознаки. Тому Дем’ян пригадав… точніше, спробував пригадати свій вигляд, але не зміг. Він давно не дивився у дзеркало, тож не знає який вид він має.

– …так, можна погодитися на довічне спостереження за фінансовим станом високопосадовців… – Дем’ян огледів свою старшину. Всі вони зайняті. Його ж погляд, після того, як він огледів, не зупинився на останньому члені його команди, а ковзнув кімнатою у пошуках дзеркала. Не знайшов. Тоді чоловік, із задумливим виразом на обличчі, нібито бувши зануреним у думки, погладив лівою рукою підборіддя.

Так і є, щетина. Невелика, але присутня.

Тобто він забув доглядати за собою… і, виходить, п’ятдесятирічний з гаком чоловік втомлений, а не обертається на чудовисько.

Він хмикнув.

– Пане гетьмане? Я щось не те кажу? – спитала його Златорчук, котру перервало хмикання Дем’яна.

– Ні, все гаразд. До речі, ти казала, що їхню вимогу щодо відбору суддів можна виконати тільки частково?

– Так, пане Дем’яне, – невпевнено усміхнувшись, сказала посадовиця.

– Гарний задум, гарний, – Лубко доброзичливо покивав. Після чого ще раз огледів високопосадовців своєї країни, та… сказав: – Думаю, треба залучати Чіпку. Пані Тетяно, продумай плани з вбивства царя царів у поточній ситуації. Хай це і ризиковано, але треба. І… на певні поступки підемо. Треба… треба це зробити.