Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

Ми всі побігли. Тільки хлопці по великому колу полігону, а я по смузі перешкод. Мені Нік смугу перешкод влаштовував у лісі серед нечисті й регулярно змінював, щоб не звикала, а з віком ускладнював. Щоправда, мамі ми не казали, в якому стані я часто поверталася з тієї смуги. Вона б вдавила Ніка голими руками, за те, що діточку мучить. З одного боку, ми тренували мою спритність, силу, витривалість. З іншого боку, тренували мій дар. Я мала навчитися не відволікаючись на нього, передбачати всі пастки й небезпеки. І ті, що Нік наробить, і ті, що нечисть із нежиттю влаштовує. Бувало таке, що мене ледь не зжерли. Не встигала зреагувати і потрапляла в пастки від нечисті. Тут уже тренувала навички боротьби з нею. Нік часом ледь встигав прийти на допомогу. Я завжди знала, що насамперед я покладаюся тільки на себе. Бо допомога може банально не встигнути. А іноді й цей рятувальник потрапляє в засідку від нечисті.

Смугу перешкод я пройшла ідеально. Одного разу ледь не навернулася в грязьову яму, але допомогла собі стихією. Коли повернулася до магістра Шорка, він дивився на мене такими цікавими очима. Навіть помацав за плече, перевіряючи, що я справжня.

— Де ти цього навчилася?

— У лісі, дикому, де повно нечисті й нежиті. Мій наставник любив там мене тренувати і влаштовувати полігони. Звірятка їх коригували. Але ми вижили. Було весело. Головне матері про це не розповідати, приб'є обох експериментаторів.

— А мама хто?

— Лікар. Але мама — це мама, турботлива і любляча.

Мені посміхнулися.

— Тепер спаринг, і на мечах пару раундів.

Магістр задумався, дивлячись на першокурсників, потім на мене.

— А гаразд, зі мною будеш битися. Лікарі потім зберуть.

Поламати він мене не зміг, я кішка вже лякана. І після магістра Яліна мені вже нічого не страшно. На мечах ми розвинули колосальну швидкість. Здається, магістр увійшов у раж. І до тями прийшов, тільки коли зібралася вся група, і хлопчаки почали шуміти, обговорюючи нас.

— А ти, мала, не промах, — задоволено цокнув дракон язиком, — а так і не скажеш, адже дрібниця кістлява.