Читати книгу - "Історія втечі та повернення, Елена Ферранте"

123

Я кинула слухавку, немов вона обпекла мене. «Вона ревнує, – сказала я собі, – вона заздрить і ненавидить мене». Ось де правда. Минула довга вервечка секунд, і мені й на мить не згадалася мати братів Солар, думка про її позначене смертю тіло розвіялась. А я тривожно думала: чому Ніно не дзвонить, чи можливо, що саме тепер, коли я все розповіла Лілі, він відступить і виставить мене на посміх? На якусь мить я побачила себе в її очах, у всій нікчемності людини, яка без жодного сенсу зруйнувала своє життя. Тоді телефон задзвонив знову. Протягом двох чи трьох довгих дзвінків я сиділа, втупившись в апарат. Коли я схопила слухавку, на кінчику язика я вже мала відповідь для Ліли: «Більше ніколи не цікався мною, у тебе нема жодних прав на Ніно, дай мені робити всі помилки, які мені захочеться». Але то була не вона. То був Ніно, і я, щаслива його чути, закидала його якимись уривчастими фразами. Розповіла, як усе було з П’єтро і дівчатками, сказала, що спокійно й розсудливо домовитися з ним неможливо, сказала, що зібрала валізу й не можу дочекатися, коли його обійму. Він розповів мені про запеклі сварки з жінкою, а останні години взагалі були нестерпні. Він прошепотів: «Мене це дуже лякає, та однаково я не уявляю собі життя без тебе».

Наступного дня, коли П’єтро був в університеті, я попросила сусідку приглянути кілька годин за Деде та Ельзою. На кухонному столі я залишила приготовані заздалегідь листи й пішла. Я думала: діється щось велике, щось, що розіб’є вщент давній спосіб життя, і я до цього причетна. З Ніно я зустрілася в Римі, у готелі неподалік від вокзалу. Стискаючи його в обіймах, я казала собі, що ніколи не звикну до цього нервового тіла, воно вічно криє у собі якусь несподіванку: довгі кістки, такий збудливий запах шкіри, така сила і міць, така гнучкість – як це далеко від того, чим є П’єтро, як далеко від наших з ним звичок.

Наступного ранку вперше у своєму житті я сіла на літак. Я не знала, як застебнути ремінь безпеки, Ніно допоміг мені. Як бентежно було стиснути міцно його долоню, тимчасом як гул двигунів наростав, і наростав, і наростав, і літак починав рухатися. Як захопливо було різко відірватися від землі й спостерігати, як будинки стають паралелепіпедами, а вулиці перетворюються на лінії, як поля стають однією зеленою плямою, а море нахиляється суцільною плитою, як хмари падають униз, мов м’який оповзень, а тривога, біль і навіть щастя зливаються у єдиний світляний рух. Мені здалося, що у польоті кожна річ спрощується, я зітхнула й спробувала розслабитись. Іноді я питала в Ніно: «Ти задоволений?» Він ствердно кивав головою й цілував мене. Іноді мені здавалося, що підлога під моїми ногами – єдина поверхня, на яку я могла опиратися, – тремтить.

Примечания

1

Плащ. (Тут і далі прим. ред.)

Повернутися

2

Італійська неофашистська партія (1946–1995).

Повернутися

3

Руді Дучке – німецький марксистський соціолог і політик, найвідоміший лідер західнонімецького і західноберлінського студентського руху 1960-х рр. Даніель Кон-Бендіт – один з лідерів травневих заворушень у Франції 1968 року, пізніше – активний діяч німецької та французької зелених партій.

Повернутися

4

Альдо Моро (1916–1978) – італійський політик, християнський демократ, двічі очолював уряд Італії. У 1970-х роках був автором так званого «історичного проекту», суть якого полягала в тому, щоб допустити комуністів до участі в уряді. 15 березня 1978 року був викрадений, а згодом убитий угрупованням «Червоні бригади».

Повернутися

5

Сопрессата – сиров’ялена ковбаса, різновид салямі, типова для південних областей Італії.

Повернутися

6

Чотири дні Неаполя – повстання неаполітанців проти німецьких військ під час Другої світової війни (27–30 вересня 1943 року). Одним із його символів є міст Саніта, який німці, відступаючи, вирішили підірвати. Повстанцям вдалося врятувати міст від руйнування й не допустити розриву зв’язку з центром Неаполя.

Повернутися

7

Італійська варена ковбаса.

Повернутися

8

Йдеться про «Історію Тома Джонса, знайди» Генрі Філдінга.

Повернутися

9

Італійські терористичні організації лівого спрямування.

Повернутися

10

Ульріка Майнгоф – західнонімецька журналістка, публіцистка та громадська діячка. Одна з лідерок німецької ліворадикальної терористичної організації «Фракція Червоної Армії». Була засуджена як терористка. Згідно з офіційною версією, Ульріка Майнгоф покінчила життя самогубством – повісилася у камері.

Повернутися

11

Ферраґосто – державне свято, вихідний день, що збігається з католицьким Успінням Богородиці і відзначається 15 серпня у всій Італії.

Повернутися