Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

Їй згадалася підозра, що той, хто погрожує їй, якось пов’язаний із «СМП» — адже він знав про те, що вона ушкодила ногу, — і вона подумала над цим. Першим на згадку приходив Андерс Хольм. Він їй не подобався і, відповідно, відразу потрапляв під підозріння, проте як тільки вона з’явилася в редакції на милицях, новина поширилась блискавично.

А ще необхідно братися до проблеми з Берґшьо.

Раптом Еріка сіла в ліжку, нахмурила брови й оглянулася на всі боки. Куди ж вона поклала папку Хенрі Кортеса з матеріалами про Берґшьо і фірму «Вітавара АБ»?

Еріка встала, накинула халат і обперлася на милицю. Потім відчинила двері спальні, пройшла до кабінету і ввімкнула верхнє світло. Ні, в кабінеті вона не була після того, як… як читала папку, лежачи напередодні ввечері у ванні. А потім поклала її на підвіконня.

Еріка заглянула у ванну кімнату. Папки на вікні не було.

Вона довго стояла, пригадуючи свої дії.

Я вилізла з ванни, пішла ставити каву, наступила на скалку, і тут мене поглинули інші проблеми.

Вона не пам’ятала, щоб уранці бачила папку. І нікуди її не переносила.

Раптом Еріка похолола. У наступні п’ять хвилин вона систематично обшукала ванну, перетрусила стоси паперів і пачки газет на кухні і в спальні. Під кінець їй довелося констатувати, що папка зникла.

У якийсь момент між тим, як вона наступила на скло, і появою вранці Давида Русина хтось зайшов у ванну і забрав папку «Міленіуму» з матеріалами про «Вітавара АБ».

Потім Еріка зміркувала, що в будинку у неї є й інші секрети. Швидко дошкандибавши назад до спальні, вона висунула нижню шухляду комода, що стояв біля ліжка. На душі похололо. Всі люди мають таємниці. Вона зберігала свої в комоді, у спальні. Щоденник Еріка Берґер регулярно не вела, але часом до нього зверталася. Там зберігалися давні любовні листи.

У комоді лежав конверт з фотографіями, що здавалися забавними під час зйомки, але абсолютно не відповідними для привселюдної демонстрації. Коли Еріці було років двадцять п'ять, вона була членом клубу «Екстрим», що влаштовував приватні вечірки для аматорів виряджатися в шкіру. Якщо дивитися на деякі фотографії з вечірок тверезими очима, навряд чи можна сказати, що вона на них має цілком адекватний вигляд.

Але найжахливіше — там лежав відеозапис, зроблений під час відпустки на початку дев’яностих років, коли вони з чоловіком гостювали у художника по склу Торкеля Боллінґера в його літньому будинку на Коста дель Сіль. Під час тієї відпустки Еріка виявила у чоловіка очевидні бісексуальні схильності, і вони разом опинилися у ліжку в Торкеля. Відпустка проходила чудово. Відеокамери були ще новинкою, і створений ними жартома відеофільм, безумовно, не призначався для перегляду з дітьми.

Шухляда комода виявилася порожньою.

Чорт забирай, як можна бути такою ідіоткою?

На дні шухляди хтось виписав розпилювачем добре знайомі їй п’ять літер.

Розділ 19

П'ятниця, 3 червня — субота, 4 червня

Близько четвертої ранку п’ятниці Лісбет Саландер закінчила писати автобіографію і відправила копію Мікаелю Блумквісту на адресу «Stolliga_Bordet» на yahoo. Після цього вона просто лежала в ліжку, дивлячись у стелю.

Лісбет подумала, що 30 травня їй сповнилося двадцять сім років, але вона навіть не згадала про свій день народження. Їй уже траплялося зустрічати черговий день народження в неволі, коли вона лежала в дитячій психіатричній клініці Святого Стефана, і, якщо справа поверне на лихе, вона ризикує в майбутньому провести в божевільні багато таких знаменних дат.

Миритися з цим Лісбет не збиралася.

Коли її позбавили волі вперше, вона ледве досягла підліткового віку. Тепер же вона доросла і має куди більші знання і навички. Лісбет задумалася над тим, скільки їй знадобиться часу, щоб утекти, влаштуватися в безпечному місці десь за кордоном, роздобути нові документи і почати нове життя.

Вставши з ліжка, Лісбет пішла до вбиральні і глянула на себе в дзеркало. Ходила вона вже нормально, не шкутильгаючи. Вона помацала зовнішній бік стегна, де кульове поранення благополучно зажило і лишився тільки шрам. Потім покрутила руками і посовала туди-сюди плечима. Трохи тягнуло, але вона почувала себе практично здоровою. Постукавши по голові, Лісбет вирішила, що її мозок не дуже постраждав від того, що його продірявила куля.

Їй страшенно пощастило.

Поки в неї не з’явився доступ до комп’ютера, вона планувала втечу із замкнутої палати Сальгренської лікарні.

Але доктор Андерс Юнассон і Мікаель Блумквіст, які забезпечили її комп’ютером, порушили цей задум. Прочитавши Мікаелеві тексти, вона довго міркувала, аналізувала наслідки, обдумувала його план і зважувала власні можливості. Як виняток вона вирішила вчинити за його порадою — протестувати систему. Мікаель Блумквіст запевняв, що їй, власне, нічого втрачати, і пропонував цілком іншу можливість утекти. Якщо його план не спрацює, їй просто доведеться планувати втечу з клініки Святого Стефана або з якоїсь іншої божевільні.

Але насправді до рішення зіграти в запропоновану Мікаелем гру її підштовхнула жага помсти.

Лісбет нічого не прощала.

Залаченко, Бйорк і Б’юрман мертві.

Але Телебор’ян живий.

Так само як і її братик Рональд Нідерман. Хоча, в принципі, він і не її проблема. Звичайно, він допомагав її вбивати і закопувати, але це здавалося не таким важливим. Якщо я коли-небудь з ним зустрінуся, тоді побачимо, а поки він — проблема поліції.

Але Мікаель має слушність — за змовою повинні стояти ще інші, невідомі особи, що скалічили її життя. Їй необхідно дістати імена і персональні ідентифікаційні номери цих анонімних осіб.

І в результаті Лісбет вирішила зробити, як радив Мікаель, і написала голу, неприкрашену правду про своє життя у формі сухої автобіографії на сорока сторінках. Вона ретельно підбирала формулювання, і кожне речення містило саму правду. Мікаель правий: шведські ЗМІ вже розповсюдили про неї такі жахливі твердження, що жодні безумні одкровення вже не зможуть погіршити її репутацію.

Разом з тим автобіографію не можна було назвати цілком правдивою: Лісбет навряд чи розповіла всю правду про себе і своє життя. Це їй було зовсім ні до чого.

Повернувшись до ліжка, Лісбет знову забралася під ковдру. Вона відчувала якесь незрозуміле роздратування. Простягнувши руку, вона дістала принесений їй Аннікою Джанніні блокнот, яким майже не користувалася, і розгорнула на першій сторінці. Там був записаний один-єдиний рядок: (х3 + у