Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

Минулої зими Лісбет провела кілька тижнів на Карибських островах, невпинно розмірковуючи над теоремою Ферма. Повернувшись до Швеції, вона продовжувала гру з рівняннями, поки її не відвернули пошуки Залаченка. І тепер її не покидало дражливе почуття, що вона вже колись намацала рішення…

Але не могла його пригадати.

Неможливість щось пригадати була для Лісбет Саландер феноменом незнайомим. Вона перевіряла себе — заходила в Інтернет і вибирала навмання кілька HTML-кодів, які побіжно переглядала, запам’ятовувала і потім відтворювала з абсолютною точністю.

Вона не втратила своєї фотографічної пам’яті, яку вважала прокляттям.

У голові все працювало, як завжди.

За винятком того, що вона начебто пам’ятала, що знайшла розв’язання теореми Ферма, але не могла збагнути, як, коли або де.

Головне, вона не відчувала до цієї загадки жодного інтересу. Теорема Ферма її більше не захоплювала. Саме так Лісбет і була влаштована — вона захоплювалася якоюсь загадкою, але, розгадавши її, відразу втрачала до неї цікавість.

Саме таке відчування в неї і було щодо теореми Ферма. Вона перестала бути таким собі чортиком на плечі, який постійно вимагав уваги і дратував її розум. Просто якась маленька формула, кілька закарлючок на аркуші паперу, і Лісбет не мала ані найменшого бажання до неї братися.

Це її турбувало. Вона відклала блокнот.

Треба б поспати.

Замість цього Лісбет дістала комп’ютер і вийшла в Інтернет. Трохи подумавши, вона зайшла на жорсткий диск Драґана Арманського, який ще не відвідувала з того часу, як отримала у своє розпорядження комп’ютер. Арманський співпрацює з Мікаелем Блумквістом, але особливої необхідності читати, над чим він працює, вона не відчувала.

Лісбет стала неуважно переглядати його електронну пошту.

Потім знайшла зроблені Давидом Русином висновки щодо забезпечення безпеки в будинку Еріки Берґер і здивовано звела брови.

Еріку Берґер хтось переслідує.

Вона натрапила на доповідну записку співробітниці Сусанн Ліндер, яка напевне провела минулу ніч у Еріки Берґер і відіслала звіт, не чекаючи ранку. Лісбет поглянула на час відправлення: повідомлення пішло близько третьої попівночі, і в ньому говорилося, що Берґер виявила зникнення з комода в спальні особистих щоденників, листів і фотографій, а також відеозаписів суто інтимного характеру.

Обговоривши ситуацію, ми з фру Берґер дійшли висновку, що крадіжка, очевидно, сталася в той час, коли вона була в лікарні, після того як наступила на скалку скла. Приблизно протягом двох з половиною годин будинок залишався без нагляду, а сигналізація від НІП не була підключена. Весь інший час, до моменту виявлення крадіжки, у будинку були або Берґер, або Давид Русин.

Напрошується висновок про те, що переслідувач постійно тримав фру Берґер під спостереженням і міг бачити, що вона поїхала на таксі, а також, можливо, що вона ушкодила ногу і шкутильгає. Скориставшись нагодою, він проник у дім.

Лісбет від’єдналася від жорсткого диска Арманського і, замислившись, вимкнула комп’ютер. Вона переживала змішані почуття.

У неї не було причин любити Еріку Берґер. Вона все ще пам’ятала приниження, якого зазнала одного дня напередодні Нового року, побачивши, як Мікаель Блумквіст прошкує до свого будинку в обнімку з Ерікою.

Так по-дурному, як тієї миті, вона себе не почувала ніколи в житті, і знову переживати подібні відчуття не мала наміру.

Лісбет пригадала відчуту нею безрозсудну ненависть і бажання наздогнати їх і вдарити Еріку Берґер.

Їй було соромно за ті почуття, але тепер вона позбулася їх.

Проте причин любити Еріку Берґер у неї від цього не додалося.

Наступної хвилини вона задумалася над тим, що міг містити відеозапис Берґер «суто інтимного характеру». У неї самої був подібний відеозапис, на якому показано, як слизняк Нільс Б’юрман її ґвалтує. Тепер цей запис у руках Мікаеля Блумквіста. Лісбет задумалася над тим, як би вона сама відреагувала, якби хтось проник до неї в квартиру і викрав запис. Власне кажучи, Мікаель Блумквіст саме це і вчинив, правда, не з метою заподіяти їй шкоду.

Гм.

Як усе складно.

Уночі проти п’ятниці Еріка Берґер так і не змогла заснути. Вона невтомно шкутильгала по віллі, і страх густим туманом розповзався услід за нею по всіх кімнатах, а Сусанн Ліндер наглядала за клієнткою.

Близько пів до третьої ночі Сусанн Ліндер удалося вмовити Берґер якщо не поспати, то хоч лягти в ліжко і відпочити. Коли Еріка нарешті зачинила за собою двері спальні, вона зітхнула з полегкістю, потім відкрила свій лептоп і узагальнила всі події в електронному листі Драґану Арманському. Ледве встигнувши відправити повідомлення, вона почула, що Еріка Берґер знову встала і тиняється по кімнатах.

Близько сьомої ранку їй врешті-решт удалося змусити господиню будинку зателефонувати до «СМП» і взяти на цей день лікарняний. Еріка Берґер неохоче погодилася, що на роботі від неї зараз буде мало користі, й заснула на дивані у вітальні перед закритим фанерою вікном. Сусанн Ліндер принесла ковдру і вкрила її, після чого зварила собі каву, зателефонувала Драґану Арманському і розповіла, з якої причини Давид Русин викликав її сюди.

— Я теж не заплющила вночі очей, — сказала Сусанн Ліндер.

— Гаразд. Залишайся у Берґер. Піди приляж і поспи кілька годин, — розпорядився Арманський.

— Я не знаю, як ми будемо виставляти рахунок…

— Вирішимо пізніше.

Еріка Берґер проспала до пів на третю пополудні, а прокинувшись, побачила, що Сусанн Ліндер спить у кріслі в іншому кінці вітальні.

Моніка Фігуерола в п’ятницю вранці проспала і вже не встигала зробити перед роботою ранкову пробіжку. Провину за цю обставину вона поклала на Мікаеля Блумквіста і, прийнявши душ, виштовхала його з ліжка.

Мікаель Блумквіст поїхав у «Міленіум», де здивував усіх такою ранньою появою. Він щось пробурмотів, приніс каву і покликав до себе в кабінет Малін Ерікссон і Хенрі Кортеса. Протягом трьох годин вони переглядали статті для найближчого тематичного числа і перевіряли, як посуваються справи з випуском книг.

— Книга Даґа Свенссона вчора пішла у друк, — сказала Малін. — Ми випустимо її у м'якій палітурці.

— Добре.

— Число являтиме собою The Lisbeth Salander Story,[51] — сказав Хенрі Кортес. — Вони весь час змінюють нам дату, але суд призначено на середу тринадцятого липня. До цього часу наклад уже буде надруковано, але ми притримаємо його розповсюдження до середини тижня. Коли його випустити, вирішувати тобі.

— Чудово. Значить, залишається книга про Залаченка, а це поки суцільний кошмар. Назвемо ми її «Секція». До першої частини книги увійде практично той же матеріал, що буде в «Міленіумі». Вихідна точка — убивство Даґа Свенссона й Міа Берґман, а далі — пошуки Лісбет Саландер, Залаченка і