Читати книгу - "Суспільно-політичні твори"

Центральний комітет їх закритий; урядовців, що належать до цієї партії звелено скидати з посад. «Вечерня газета», подаючи ці відомості, переказує цинічну заяву Дурново про те, що наближається час виборів до Думи і тому шуткувати годі.

Коли ми усе це розважимо, для нас стане тоді зрозумілим, через що в Ризі розповсюджуються тепер відозви, що кличуть бойкотувати Думу і починати по весні революцію, а у Варшаві соціалісти розганяють зібрання передвиборчі.

Чи не уряд сам тому винен? — запитаємо ми.

Запоріжжє. — 1906. — Яв 1. — 23 лютого.

Справа Юрія Мазуренка, одного з братів Мазуренків — організаторів селянства на Донщині

2 лютого с[ього] р[оку] Новочеркаська судова палата, побільшена на підставі 2 п. 1030 ст. Уст [аву] Уг [оловного] суд[очинства], визнавши Юрія Мазуренка винним у тому, що він виголосив промову, де підмовляв до зруйнування громадського ладу в державі, засудила п. Мазуренка на рік до кріпості.

Подаємо подробиці сього цікавого процесу — цікавого особливо через те, що, засудивши Юрія Мазуренка до тяжкої кари, Судова палата посередньо визнала вже кари гідним «Крестьянский союз» (Селянську спілку). Як відомо, Ю. Мазуренка обвинувачувано в тому, що 21 падолисту 1905 року в слободі Олександровській на Донщині він, перечитавши селянському сходові постанови з’їзду Селянської спілки з 6-10 падолисту 1905 р., намовляв селян почати боротьбу з урядом, щоб добути землі. Засоби боротьби мали бути сумирні, себто, не платити податків, не давати некрутів, не слухати старшин, старост, не позиватись в урядових судах і т. ін., збирати гроші тільки для своїх потреб, виділяючи на користь Селянської спілки 20%. Коли об Різдво землі селянам не дадуть, то прилучитись до всеросійського страйку: хай усю землю поділять поміж селянами, що обробляють її власними руками. В сих словах прокураторія добачила тяжкий злочин, який передбачено 2 п. 1 ч. 129 ст. Уг [оловного] Ул [оженія].

Розправа відбулась при сумних обставинах: одного з оборонців присяжного адвоката Корякина арештовано перед обороною. Два других оборонці: адвокати присяжні М. Міхновський з Харкова та Є. Шевелєв з Москви намагалися відкласти справу, засновуючи свої домагання на сих підставах:

1. Арешт одного з оборонців, який мав дуже важливі документи, ставить оборону в неможливість скористуватись тими документами, бо вони захоплені поліцією.

2. Прокураторія в промові Юрія Мазуренка добачає злочин 2 п. 1 ч. 129 ст. Уг [оловного] Ул [оженія], але суддя слідчий в тій самій промові добачив тільки злочин 3 п. 1 ч. 129 ст. Уг [оловного] Ул [оженія]. Відки походить така велика різниця у поглядах обох правників? А з того, що в законі ніде не сказано, що треба розуміти під словами «громадський устрій». Дехто надає сьому реченню політичний характер, дехто соціальний. Отже, й нині і оборона і судді можуть розуміти се речення не однаково. А тим часом, не тямлячи змісту речення, не можна й розважати, чи справді Мазуренко поповнив злочин сей, чи ні? Щоб не бути дилетантами, треба через наукових людей установити об’єктивне розуміння «громадський устрій». По університетах російських нема кафедр соціології, отже, треба звернутись до Академії наук в сій справі згідно з 634, 692 ст. ст. Уст [аву] Уг [оловного] Суд[очинства].

3. Мазуренко обвинувачується в тім, що він намовляв зруйнувати «громадський устрій» в державі революційним шляхом. Се несправедливий закид. Росія перебуває часи реформ. Мазуренко подав свій проект земельної реформи. Сей проект не є гостріший або небезпечніший від проекту п. міністра Кутлера. Сей проект обмірковується нині Радою міністрів. Отже, на доказ того, що думки Мазуренків не гостріші, треба порівняти їх з думками п. Кутлера й добути проекти через слідувателя з Ради міністрів. Що сей проект є, се відомий факт, і судді не можуть відмовлятись тим, що він їм невідомий.

4. Мазуренко обвинувачується в тому, що перечитав селянам постанову селянського з’їзду. Прокуратор вирізав цю постанову з газети «Русские ведомости», але там вона не певно надрукована. Тим часом у слідувателя Московського суду є дійсна постанова з’їзду, бо він арештував усі папери з’їзду. Отже, щоб не блукати навмання, треба добути дійсну копію постанови, посвідчену московським слідувателем.

Порадившись, Палата одмовила оборонцям в їх проханнях.

Були допитані свідки.

Дуже цікавим було свідчення урядового лісничого Туровєрова. «Яко представник інтересів війська Донського, — казав цей свідок, — я мушу висловити подяку Мазуренкам, бо, коли б не вони, багато б майна було спалено та поруйновано.

Селяни вже здавна хвилювались, і часто се виявлялося в нахилі палити та рубати. Ледве з’являлися Мазуренки, як все заспокоювалося. Вони казали, що так не годиться, насиллям нічого не можна вдіяти. Треба гуртуватись, організовуватись, усім укупі домагатись без насилля. Траплялось не раз, що поміщики самі закликали Мазуренків, лякаючись хвилі народного гніву. Мазуренки з’являлись, усе заспокоювалось. Вони користувалися таким величезним впливом, що досить було одного їх слова, щоб усе взялось огнем і руїною. Але вони раз у раз спиняли від сього».

Велике враження справив свідок з боку обвинувачення Бондарев (очевидно Бондар — бо українець). На питання, що казав Мазуренко, відповів: «Що казав? А от що казав! Землі в нас немає. Гинемо ми без хліба! Робимо з усієї сили, а їсти нічого. От що казав. Треба нам землі. А коли землі нам не дадуть, то й ми не даймо їм свого. Хай пані самі корів доять, пани свиней напувають! От що казав. Лихо нам! На небо не можна, а на землі нам, злидням, місця немає! Чиновники нам сонце заступили! От що казав! Золоті ґудзики носять чиновники та й одхиляють від нас царя. Як не дадуть землі нам, то й москалів їм не даймо. От що казав!».

Очі в свідка блищали, і вираз дійсної ненависті відбивався на його обличчі. На запит, що се значить свого, свідок відповів: «Робочих своїх, сили своєї».

Може, найцікавішим свідком була жінка — Барилова (?). На запит президента, що говорив Мазуренко, відповіла по-російськи: «Говорил, очень хара-шо говорил». На іронічний запит прокурора: «Що саме гарного він казав?», відповіла: «Казав салдатів не давати, податків не платити, начальства не слухати — очень харашо говорил!».

Судді були ні в сих, ні в тих.

Під час судового слідства зазначено цікавий