Читати книгу - "Габрієла"

— Чудово! — сказала Кінкіна.

— Приємно тут побувати, — погодилась Флорзінья.

Після концерту, як водилося, почалися танці. На посаду директора бібліотеки товариство виписало з Белмонте поета Сосіженеса Косту, якому належало виявити значний вплив на розвиток культурного життя міста.

Але, кажучи про культуру, про книжки і про вірші Теодоро, присвячені Офенізії, хіба можна не згадати про видання невеличкої брошури, яка була набрана і видрукована Жоакімом у друкарні Жоана Фулженсіо і до якої увійшли окремі розділи із славнозвісної роботи Доктора «Історія родини Авілів і міста Ільєуса»? Брошуру було видано під іншою назвою, бо містила вона лише розділи, що стосувалися Офенізії і її вікопомних взаємин з імператором Педро Другим. Доктор скромно назвав її «Історичне кохання», далі ішов підзаголовок у дужках — «Відгомін давньої полеміки». В брошурі було вісімдесят сторінок, набраних корпусом 7, переповнених науковими твердженнями і гіпотезами і написаних важкою кіньєнтістською[78] прозою в стилі Камоенса[79]. Романтична історія була викладена у всіх подробицях, причому щедро цитувались різні автори і поезії Теодоро. Ця праця увінчала славою світлу голову відомого ільєусця. Щоправда, в Баїйї якийсь критик, без сумніву із заздрощів, оголосив тоненьку книжчину нечитабельною «через її глупоту, що порушувала всі дозволені межі». Але це був зловмисний тип, голодний редакційний пацюк, автор ядучих епіграм на баїйянських письменників. В противагу йому, із Мундо-Ново, де Аржілеу Палмейра створював четверту сім'ю, цей відомий поет написав у іншу, теж баїйянську, газету шість хвалебних сторінок, де оспівував пристрасть Офенізії, «провісниці вільного кохання в Бразілії». Інше цікаве, незважаючи на свій малолітературний характер, спостереження зробив Ньо-Гало, розмовляючи в «Папеларіа Моделе» з Жоаном Фулженсіо:

— Ви помітили, Жоане, що в брошурі Доктора наша бабуся Офенізія дещо змінила свою зовнішність? Раніше, я це добре пам'ятаю, вона була пласкою і худою, немов чехоня. А тепер вона щось розповніла — гляньте лишень на чотирнадцяту сторінку. Знаєте, на кого вона схожа? На Габрієлу…

Жоан Фулженсіо розсміявся своїм доброзичливим, щирим сміхом:

— Хто ж в Ільєусі не закоханий у Габрієлу? Якби вона була кандидатом у префекти, вона перемогла б і Капітана, і Маурісіо, і навіть їх обох, разом узятих. Всі голосували б за неї…

— Окрім жінок…

— Жінки позбавлені права голосу, куме. Але й деякі з них теж голосували б за неї. У неї є те, чого немає ні в кого. Ви не бачили її під час новорічного свята? Хто потягнув усіх на вулицю танцювати рейзадо? Я гадаю, що Габрієла володіє силою, яка допомагає здійснювати революції і робити значні винаходи. Для мене немає більшої неприємності, аніж бачити Габрієлу поміж людьми. Знаєте, про що я тоді думаю? Про чарівну, духмяну квітку, живу квітку серед паперового букета…

Проте в ті дні, коли побачила світ книжка Доктора, Офенізія заступила Габрієлу. На новій хвилі популярності випливла благородна, замріяна Авіла, закохана в імператорську бороду. Про Офенізію вели розмову за столом в клубі «Прогрес», у якому тепер часто виникали імпровізовані танці і влаштовувались танцювальні вечірки, розмовляли юнаки й дівчата на прогулянках по вечірній набережній, що стали тепер звичайним явищем, говорили в автобусах, у поїздах, в барах, згадували в промовах, поезіях, газетах, навіть у кабаре. Одна іспанка, горбоноса і чорноока, пристрасно закохалася в Мундіньйо Фалкана. Але експортер був зайнятий співачкою — виконавицею народних пісень, яку він привіз із Ріо, куди їздив після Нового року. Якийсь дотепник, помітивши муки іспанки і її пристрасні погляди, нарік її Офенізією. І це ім'я стало немовби її другим ім'ям, вона повезла його з собою, коли виїхала з Ільєуса на алмазні копальні Мінас-Жераіс.

Ця історія трапилась у новому кабаре «Ельдорадо», що відкрилося в січні і склало серйозну конкуренцію «Батаклану» і «Тріанону», бо в «Ельдорадо» естрадних акторів і жінок привозили прямісінько з Ріо. Нове кабаре належало Плініо Арасі, власнику «Золотої горілки», і розмістилося в порту. Відкрилася також лікарня доктора Демосфенеса, освячена єпископом і промовою Маурісіо Каїреса. В операційній залі, куди було занесено Арістотелеса (за збігом обставин йому вдалося минути дону Армінду), першим пацієнтом після офіційного відкриття лікарні був славнозвісний Лойріньйо, якого привезли із «Бате-Фуйдо» з кулею в плечі. Було відкрито також віце-консульство Швеції і в одному приміщенні з ним агентство судноплавної компанії з довжелезною і дуже складною назвою. Інколи в барі Насіба можна було бачити височенного, мов жердина, іноземця, що розмовляв з Мундіньйо Фалканом і пив «Кану де Ільєус». Це й був агент шведської компанії і віце-консул. У порту споруджувалось величезне п'ятиповерхове приміщення нового готелю. На шпальтах «Діаріо де Ільєус» студенти виступили із закликом до виборців віддати свої голоси за того кандидата, котрий гарантує, що, зайнявши посаду префекта, збудує муніципальну гімназію, стадіон, притулок для старих і жебраків, прокладе шосейну дорогу до Піранжі. Наступного дня Капітан у тій же газеті узяв зобов'язання виконати названі умови і ще цілу низку інших.

Окрім того, колишній тижневик «Жорнал до Сул» почав виходити щоденно. Щоправда, це тривало недовго, і за кілька місяців він знову почав виходити по-старому. «Жорнал до Сул» цікавився винятково політичними питаннями і в кожному номері на чім світ стоїть лаяв Мундіньйо Фалкана, Арістотелеса і Капітана. «Діаріо де Ільєус» теж не залишалася в боргу.

Було оголошено про те, що найближчим часом відкриється ресторан Насіба. Майже всі мешканці горішнього поверху вже виїхали. Тільки лотерея «жого до бішо» та два прикажчики залишались в помешканні, оскільки ще не підшукали для себе нічого пристойного. Насіб поспішав. Він уже здійснив через Мундіньйо кілька замовлень у Ріо. Божевільний архітектор зробив ескізи залів ресторану. Насіб знову повеселішав. Але це була вже не та безмежна радість перших днів його життя з Габрієлою, коли Насіб не боявся, що вона ще покине його. Це не турбувало Насіба й зараз, але він не міг бути до кінця щасливим, доки Габрієла не буде поводитись у товаристві, як личить заможній сеньйорі. Він уже не скаржився на її байдужість у ліжку. Насіб зараз сам відчутно зморювався: на свята в барі було багато роботи. Насіб уже звик до того, що Габрієла любить його, як дружина, — не так бурхливо, спокійніше і ніжніше. От тільки вона, правда пасивно, але продовжує опиратися в питанні спілкування з вищим світом Ільєуса, незважаючи на успіх, якого вона зажила новорічної ночі після відомої історії з процесією. Тоді Насіб думав, що все загинуло, але трапилось диво — всі почали танцювати на