Читати книгу - "Габрієла"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Габрієла танцювала з Насібом, з Тоніко, з Арі, з Капітаном. Вона кружляла граційно, але ці танці були їй не до вподоби. Вона любила «коко мешідо», «самба де рода», «машіше емболадо». Або польку під гармошку. Аргентинського танго, вальса, фокстрота вона не любила. Тим більше, коли туфлі так немилосердно тиснуть пальці.
Свято було веселим. Сумував лише Жозуе. Із склянкою в руках він стояв, прихилившись до підвіконня, і дивився на вулицю. Із свого вікна Глорія також дивилась на юрбу, що заповнила тротуар і бруківку. Поряд з нею, зморений і сонний, стояв Коріолано. Його веселощі, як любив він повторювати, були в ліжку Глорії. Але Глорія не хотіла лягати; розкішно вдягнена, вона стежила за худорлявим обличчям Жозуе у вікні клубу. Було чути, як стріляють пляшки шампанського. Мундіньйо Фалкан мав великий успіх у дівчат, він танцював із Жерузою, Ірасемою, запросив і Габрієлу.
Насіб ходив поміж групами чоловіків, розмовляв. Танцювати він не любив, за увесь вечір лише двічі потоптався в гурті разом з Габрієлою. Потім залишив її за столом разом з лагідною дружиною Жоана Фулженсіо. Габрієла зняла під столом туфлі і стала ворушити затерплими пальцями. Вона ледве стримувалась, щоб не позіхнути. Підходили жінки, підсідали до них за стіл, заводили розмову і весело сміялися, перекидаючись словами з дружиною Жоана Фулженсіо. Досить зверхньо вони віталися з Габрієлою, запитували, як вона живе. Вона сиділа мовчки, не підводячи очей. Тоніко, наче падре, що виконує складний обряд, вів дону Олгу в аргентинському танго. Молодь сміялася, жартувала, танцюючи переважно в другій залі, куди старим вхід було заборонено. Сестра Насіба та її чоловік танцювали манірно, удаючи, що не помічають Габрієли.
Десь близько одинадцятої, коли на вулиці залишилося мало людей — давно вже зникла й Глорія разом з полковником Коріолано, — залунала музика кавакіньйо[76] і гітар, флейт і барабанчиків, голоси, що співали кантіги, якими супроводжуються танці рейзадо. Габрієла підвела голову. Помилитися вона не могла.
Процесія зупинилася проти клубу «Прогрес», оркестр перестав грати, всі побігли до вікон і дверей. Габрієла поспішно взула туфлі і однією з перших опинилася на тротуарі. Насіб приєднався до неї, його сестра з чоловіком були неподалік, але, як і раніше, удавали, що не помічають Габрієли і Насіба.
Пастушки несли ліхтарі, а Мікеліна ішла з прапором. Ніло, колишній моряк, із свистком у роті, диригував піснями і танцями. На майдані Сеабра водночас з процесією з'явилися персонажі вистави — бугай, вакейро, каапора і бумба-меу-бой. Почалися танці. Пастушки співали:
Я пастушка-чарівниця,
І зоря веде мене,
Де печери Віфлієма
Сяє світло неземне —
Вони не просили дозволу увійти, бо не наважувались порушити свято багатіїв. Але Плініо Араса привів офіціантів з пивом і почастував учасників вистави. Бугай трохи перепочив і випив пива. Каапора також.
Вони знову почали танцювати і співати. Мікеліна в центрі процесії, із прапором у руках, крутила худющими стегнами, сеньйор Ніло свистів. Вулиця заповнилась людом, який вийшов з клубу. Юнаки й дівчата зі сміхом плескали в долоні.
Я пастушка-чарівниця,
Я гнучкіша юних лоз.
Заколисане піснями,
В яслах спить дитя Христос.
Габрієла вже не бачила нікого, крім пастушок з ліхтарями, Ніло із свистком і Мікеліни із прапором. Вона не бачила Насіба, не бачила Тоніко — нікого навколо. Навіть зовицю із гордо закопиленим носом. Сеньйор Ніло свиснув, пастушки стали на свої місця, бумба-меу-бой рушив уперед.
Ніло ще раз свиснув, пастушки затанцювали в нічній темряві, Мікеліна розмахувала прапором.
І пішли пастушки далі —
Прославлять в піснях Христа…
Вони вирушили співати й танцювати на сусідні вулиці. Раптом Габрієла скинула туфлі, кинулась вперед і вихопила прапор із рук Мікеліни. Вона закружляла, хитаючи стегнами, затанцювали звільнені від тісного взуття ноги. Процесія рушила вперед, а зовиця вигукнула: «О!» Жеруза побачила, що Насіб мало не плаче, його закам'яніле обличчя виказувало сором і сум. Тоді вона також вибігла на бруківку, взяла ліхтар в однієї пастушки і почала танцювати. Слідом за Жерузою вийшов юнак у смокінгу, за ним інший, Ірасема взяла ліхтаря у Дори. Мундіньйо Фалкан витягнув свистка з зубів Ніло. В танець включився навіть Містер з дружиною. Лагідна дружина Жоана Фулженсіо, життєрадісна мати шістьох дітей, теж стала в коло. А потім і інші жінки, і Капітан, і Жозуе.
Всі учасники балу, виявилось, залишили приміщення, всім хотілося розважитись. В кінці процесії йшли сестра Насіба і її чоловік-бакалавр. Попереду йшла Габрієла із прапором у руці.
Від дворянки Офензії до плебейки Габрієли, з різними пригодами і крутійством
Початок року ознаменувався в Ільєусі різними подіями і пригодами, новинами і скандалами. Студенти вирішили перетворити відкриття бібліотеки Комерційної асоціації у веселе свято.
— Молодим кортить потанцювати… — був змушений визнати президент Асоціації Атаулфо.
Проте Капітан, організатор бібліотеки, за допомогою Жоана Фулженсіо, без якого важко було обійтися, побачив у ідеї студентів прекрасну можливість для пропаганди своєї кандидатури на посаду префекта. До речі кажучи, він має рацію, стверджуючи в суперечці з Атаулфо, що молодь бажає не лише розваг. Ця бібліотека була першою в Ільєусі, бо в бібліотеці товариства імені Руя Барбози висіла лише одна полиця з книжками, причому лежали на ній переважно поезії, тому відкриття нової бібліотеки було значною подією. Це підкреслив у своїй вишуканій промові Сілвіо Рібейро, син Рібейріньйо, другокурсник медичного факультету. Раніше подібні свята у Ільєусі не влаштовувались. Було організовано літературний вечір, у якому взяло участь чимало студентів і такі видатні постаті, як Доктор, Арі Сантос, Жозуе. Виступили також Капітан і Маурісіо: перший як бібліотекар Асоціації, другий як офіційний оратор, і обоє — як кандидати в префекти. Але найбільшою новиною було те, що учениці монастирської школи і дівчата з вищого ільєуського світу публічно читали вірші. Декотрі ніяковіючи, інші вільно, з цілковитим спокоєм. Діва, в якої був чистий і приємний голос, заспівала романс. Жеруза виконала на роялі твори Шопена. Було прочитано поезії Білака, Раймундо Коррейї[77], Кастро Алвеса і Теодоро де Кастро, останні оспівували Офенізію. Потім вірші Арі і Жозуе, причому їх читали самі поети. Інспектору коледжу, який щойно повернувся з тривалого відрядження по селах і
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Габрієла», після закриття браузера.