BooksUkraine.com » Сучасна проза » Я віддав би життя за тебе (збірка) 📚 - Українською

Читати книгу - "Я віддав би життя за тебе (збірка)"

264
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Я віддав би життя за тебе (збірка)" автора Френсіс Скотт Фіцджеральд. Жанр книги: Сучасна проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 116 117 118 ... 122
Перейти на сторінку:
id="id212">

189

Іль-де-Франс — одна з вісімнадцяти історичних областей, до якої належить Париж.

190

Сер Джон Фокс Берґойн (1782–1871) — британський офіцер, син драматурга, світського лева й генерала армії — «Джентльмена Джонні» Берґойна. Під час Війни за незалежність США війська Берґойна-батька зазнали поразки в боях під Саратогою від американських військ під керуванням Бенедикта Арнольда.

191

…роздавала луїдори… Золоті монети, карбовані перед Французькою революцією. Таким словом також називали й монети, що були у випуску та обігу у Франції під час Першої та Другої імперій.

192

Генерал Ерлі. Влітку 1864 року генерал-конфедерат Джубал А. Ерлі (1816–1894) очолив останній наступ військ Конфедерації на Вашингтон (округ Колумбія). Ерлі, якому бракувало гармат і солдатів, зміг тільки добратися до околиць міста зразу ж після 4 липня, скерувавши удар через округ Колумбія і Балтимор. Наступ відбили війська північан під командуванням Лу Воллеса, що після війни став відомим як автор роману «Бен-Гур: оповідь про Христа» (1880). З’єднання Ерлі відступили Вірджинською долиною (долиною Шенандоа) під тиском армії Філіпа Шерідана, яка остаточно перемогла в битві біля Седар-Крик 19 жовтня 1864 року. Під час кампанії армія північан нищила зібраний урожай, млини, фабрики, комори та будинки, щоб не дати вірджинцям постачати провіант конфедератам.

193

Восени 1866 року… У 1866-му багато людей приїхало до Міннесоти під час буму колонізації, яка почалася після підписання договору з представниками племені оджибве. Мета цього документа полягала в тому, щоб дати доступ золотошукачам до родовищ, які нібито відкрито на індіянських землях. Насправді там були поклади піриту, однак поселенці залишилися. 1849 року столицею території Міннесота став Сент-Пол і зберіг цей статус, коли у 1858-му Міннесота стала штатом. Після Громадянської війни Сент-Пол, як північний кінцевий порт пароплавів на Міссісіпі, дістав прізвисько «Останнє місто Сходу». З 1867 року стрімко зростав Міннеаполіс — нове місто, завдяки буму засноване на тому боці ріки. Доктор Пілґрім каже про не заражене рабством повітря, маючи на увазі те, що в Міннесоті, на відміну від багатьох північних штатів, у вісімнадцятому столітті й на початку дев’ятнадцятого не було рабства.

194

…два руді близнюки. Ці постаті асоціюються з близнюками Тарлтонами в романі Марґарет Мітчелл «Звіяні вітром» (1936) — на той час одній із улюблених книжок Скотті Фіцджеральд та безлічі інших американських дівчат.

195

…знести наші огорожі. «Дакотський конфлікт» і «Повстання сіу» тривали між поселенцями та цими двома індіянськими племенами під час і після Громадянської війни. Головною причиною сутичок стало те, що скотарі й фермери обгороджували великі ділянки землі, перед тим вільно відкриті для індіянців — жителів рівнин. У 1862-му індіянці вирізали білих поселенців, а згодом почалися репресії, під час яких білошкірі вішали червоношкірих. 1863 року Конгрес розпорядився депортувати всіх сіу вниз по ріці, до резервацій у Міннесоті. Конфлікт не вщухав аж до 1890 року, коли сталася жахлива різня біля струмка Вундед-Ні, що в Південній Дакоті.

196

«Єль-Боул» (дослівно «Єльська чаша») — футбольний стадіон Єльського університету. Відкрився 21 листопада 1914 року матчем із командою Гарвардського університету. Має форму чаші, тлом верхніх ярусів якої слугують зелені крутосхили, всіяні деревами. У жовтні 1915 року на цьому стадіоні змагалися футбольні команди Принстонського і Єльського університетів. На цю гру Фіцджеральд привіз Джиневру Кінґ, багату чиказьку дебютантку у світі, яка навчалась у Вестоверській школі й згодом стала натхненницею багатьох жіночих персонажів у його творах. У книжці Джеймса Л. В. Веста Третього «Ідеальна пора: роман Френсіса Скотта Фіцджеральда і Джиневри Кінґ, його першої любові» є уривки з Джиневриного щоденника про їхні зустрічі — зокрема й про цей матч. 1916 року Джиневра разом із подружкою-однокласницею приїхала до Принстона, щоб подивитися на гру принстонців і єльців. Фіцджеральд і ще один принстонський студент відвезли дівчат до Нью-Йорка, а ті на Великому центральному вокзалі проміняли їх на двох єльських студентів.

197

…той малий ґард нападу — Ван-Камп. Це прізвище завдячує Волтерові Чонсі Ван-Кампу (1859–1925), одному із засновників футболу. Він грав на місці півзахисника (важив усього 156 фунтів) і був тренером у команді «Єльські бульдоги». На чолі з ним ця команда здобула шістдесят сім перемог і зазнала дві поразки. Губерт Ван-Камп — це персонаж роману Семюела Р. Крокетта «Гал О’Айронсайд» (1914), популярного в часи молодості Фіцджеральда.

198

Великий центральний вокзал на Сорок другій стрит і Парк-авеню в Нью-Йорку — головний термінал для приміських поїздів, що прибувають до Нью-Йорка з півночі та сходу, відкритий у 1903 році. 1943-го Скотті Фіцджеральд заручилася з випускником Принстонського університету, офіцером ВМС США Семюелем Джексоном («Джеком») Ланаганом (1918–1998) під «Білтморським годинником», в готелі «Білтмор», що біля самого вокзалу. Щоб відзначити цю подію, Зельда намалювала одну зі своїх найзначніших нью-йоркських картин «Великий центральний час Скотті та Джека».

199

Ріп Ван-Вінкль — герой однойменного оповідання Вашингтона Ірвінґа, мешканець селища поблизу Нью-Йорка, що проспав двадцять років у горах і спустився звідти, коли всі його знайомі померли. Цей образ став символом людини, яка відстала від часу й промарнувала своє життя.

200

…оркестр грав «Проминуло» і «Втрачено». «Gone» і «Lost» — популярні пісні, створені 1936 року. «Проминуло» написав Франц Ваксман на слова Ґаса Кана. Композитор пісні «Втрачено» — це Філ Оман, а текст написали Мейсі О. Тітор і Джонні Мерсер. Першу з пісень можна вважати хітом, бо вона прозвучала в кінофільмі «Кохання похапцем», де головні ролі виконали Кларк Ґейбл і Джоан Кроуфорд. У першому розділі роману «Кохання останнього магната» п’яний пасажир, чекаючи в нашвільському аеропорту, «вкинув дві монети по п’ять центів в електричний патефон і лежав, як ото алкоголіки, на лавці, проганяючи сон. Перша пісня, яку він вибрав, — “Проминуло”, прогриміла на всю кімнату, а після невеличкої паузи почалася “Втрачено”, вибрана так само догматично й остаточно». Його не пускають у літак, і Сесілія Брейді жаліє невдаху: «П’яний сів, жахливий на вигляд, але очевидно привабливий, і я пошкодувала його, попри неймовірно поганий вибір музики». У п’ятому розділі Сесілія і Вайлі їдуть угору Лавровим каньйоном, слухаючи по радіо «чи то “Проминуло”, чи то “Втрачено”. Але

1 ... 116 117 118 ... 122
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я віддав би життя за тебе (збірка)», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Я віддав би життя за тебе (збірка)"