Читати книгу - "Спалена корона, Ярослава Денін "

***

  Вкотре переконуюсь, що Лі – чудовий організатор!

  Судячи із загального інтер'єру зали, Лінда змусила працювати всіх і кожного.  Яскраве тепле освітлення означало лише те, що маги світла працювали на славу.  По краях зали стояли довгі столи сповнені різних смаколиків – кухарі академії теж не просиджували вільний час.  Музиканти в одному з кутів зали грали спокійні мелодії – мабуть запрошені самою Лі.

  Всі стільці, крісла, крісла-мішки були прибрані із зали, від чого той навіть здавався великим.  Ялинка вже на всю мерехтіла яскравими прикрасами та грала блискучими вогниками.  На вікнах були намальовані великі сніжинки різних форм і розмірів.

  Від останнього спалахнули нові спогади. Як я разом з Анною щороку малювали звичайною білою фарбою, купленою на останньому ярмарку на склі милі сніжинки. Чому милі? Милими їх робили очі з усміхненою мордочкою, що я малювала кожній сніжинці, не дивлячись на те, що тітка постійно твердила що це не живі істоти та обличчя, як і емоцій у них немає.

  Але мені завжди сніжинки здавались живими. Я відчувала, що коли вони падали на гарячу долоню, вони відчували явний біль. Намагаючись тягнуться до тепла – у відповідь отримали розчарування у вигляді смерті.

-Ауу, Земля викликає Аїду! Зв'язок із космосом втрачено? - Вивела мене зі своїх думок Лінда. - Вже починають сходитися особливі гості та адепти з преподами. До речі, скажу по секрету, випивку хлопці пронесли, тож якщо раптом що ...

-Особливі гості? - Виловивши з її фрази саме цей момент, не звернувши увагу на інформацію про алкоголь, думаючи, що мені він не знадобиться точно, перепитала я.

-Так, але це сюрприз! І ректор заборонив мені розголошувати цю інформацію, вибач.

-Не страшно. Я не з уразливих. Дрібниця. А чи офіційна частина буде?

-Ох, на мій жаль, так. Ректор не змарнував можливості випендритися перед ... гостями та іншими особами на святі. Це буде, напевно, хвилин через десять, так що у вас є час повністю оглянути все, може з кимось поспілкуватися. - Дівчина кокетлмво підморгнула мені.

-Лінда … - дивлячись кудись убік і смикаючи сестру за і без того пишний рукав, покликав Віл.

-Так-так зараз, загалом де смакота, думаю ти знайдеш і ...

-Лінда-а … - все не вгамовувався хлопець.

-Та що ... ! - Вже почала було злитися подруга повернувши голову в той бік, куди дивився хлопець, але мабуть щось зрозумівши обернулася назад до нас і продовжила. - Хіх, загалом веселіться, потім, думаю, ще зустрінемося. - Не збираючись більше чекати на сестру, просто кивнувши нам, Вілл повів її в той бік, де вже зібралася ціла купа людей.

  Єдине, що я встигла побачити, перш ніж друг закрив видовище спиною, що стоїть яскрава дівчина тримаючи якогось чоловіка під лікоть.

  Дівчина, мабуть, була знатного роду ельфів. Про це говорила її до пояса довга біла зачіска місцями заплетена в коси, яскраві зелені очі та досить бліда шкіра.

  Чоловіка, що стоїть біля неї, мені не вдалося розглянути. Не встигла. У всіх сенсах. Тому що при всьому бажанні я могла зазирнути за спину друга, але це не дозволило зробити різко вимкнене світло.

-Збій? - Різко випалила я і, судячи з жіночих зітхань і чоловічої лайки, озвучила питання всіх у залі.

-Думаю що ні. - Сказав Вільям і акуратно повернув мою голову в бік, мабуть сьогодні побудованої "сцени", де почало з'являтися світло.

  Так і залишившись акурат на сцені, світло стало різкішим і холоднішим. Тільки зараз я помітила ректора, що вийшов на сцену, з акуратно складеними за спиною руками. Зараз чоловік виглядав максимально офіційно: строгий чорний костюм із білою сорочкою під піджаком та червоною краваткою. Не довге волосся було загладжено на один бік і явно придавлено лаком.

-Добрий вечір, дорогі гості, адепти, колеги та інші присутні сьогодні в цьому залі. Цього вечора, ми вирішили відзначити свято Нового Року та одне свято нашого королівства … оскільки з сьогоднішнього дня, наше королівство полягає у партнерських відносинах із королівством ельфів! - З боку зали відразу ж почулося підтримуюче Улю-люкування та оплески. - Так-так, ми всі раді цій події і готові прийняти ельфів у наші кола. На знак доброго ставлення, ми запропонували студентам Центральної Ельфійської Академії зробити обмін студентами та викладачами між їхньою академією та нашою. Незабаром ця пропозиція набуде чинності і нашу академію частково також заповнять представники іншої раси! Зараз же, для безпеки ельфам, які незабаром приїдуть, голова королівства Лескії відправив до нас команду представницького складу заздалегідь ... і вже зараз вони стоять у цьому залі!

  Світло перенаправилося до вже знайомої мені зовні пари, як виявилося ельфів. Крім них, там ще стояло четверо особин, але їх я розглянути не змогла зовсім, так як дівчина, що встала з чоловіком закрили весь огляд. Пара вийшла на сцену до ректора під так само активно підтримуючих адептів.

-Міс Елліана, голова департаменту міжрасових відносин. - Та сама дівчина з довгим білим волоссям присіла в поклоні і лише після того ректор продовжив. - Вона буде час замінювати вам викладача з цілительства.

-Буду рада з вами попрацювати.

-Лорд Песький – ... - Решту представлених особистостей я відкрито проігнорувала все розглядаючи голову департаменту міжра ... загалом ви зрозуміли. Вона була в до не пристойності красивій смарагдовій сукні. Довга, з рукавами надрізаними по всій довжині і двома "дірочками" на плечах, сукня красиво обтягувала струнку фігуру жінки. Нічого зайвого, але прибрати свій погляд з неї я не могла ні на секунду.

  Мабуть втомившись стояти без діла, Елліана так само почала оглядати зал і наткнувшись поглядом на мене зупинилася. Її тонкі брови ледь помітно поповзли вгору, а на обличчі з'явилася мила посмішка.

  Так ми й дивилися б один на одного то посміхаючись, то помітно хмурячись про щось своє роздумуючи, якби світло не ввімкнулося знову і ректор не прокричав би святкове: