Читати книгу - "Спалена корона, Ярослава Денін "
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-Нехай розпочнеться свято!
Ельфи стали спускатися зі сцени і тільки після відходу з тієї самої сцени ректора атмосфера в залі перетворилася на більш теплу та доброзичливу.
Усі поступово підходили один до одного, спілкувалися повільно підкрадаючись до закуски і ... що вже там до випивки.
-Я залишу тебе ненадовго. - Притримавши за плече розливаючи тепло тілом, прошепотів Вільям і пішов кудись убік.
Я вирішила теж не стояти на місці і знайшовши поглядом друзів, попрямувала в їхню сторону.
-Ой, Аїдо, ну і як тобі свято? - Вже нахиляючись до келиха чогось явно міцнішого за яблучний сік, запитав для пристойності Шиллі.
-Поки що рано говорити, але зовні все просто неймовірно. Велінда – диво!
-Дякую, я старалася. Але це тільки початок, пізніше буде цікавіше.
-Що, правда? І що ж? - Намагаючись випитати у подруги подробиці я взяла в руки жменю винограду і сперлася на стіл.
-Сюр-приз!
-Не скажеш значить?
-Ані слова, поки час не настане.
-І довго чекати?
-Я повідомлю, не нервуй.
-Так, вистачить про нудне. Адже сьогодні свято! Потрійно ... ! Потрібно випити! - Вже скориставшись нагодою гордо скрикнув Шилл.
-Що не кажи, але сьогодні правда привід є. - Погодившись із братом Вілл із Ліндою теж взяли в руки келихи, як я зрозуміла, білого вина.
-Що ж, тоді ... Аїдо, з Днем Народження! - Взяла келих і Кара гукнувши несподівану фразу.
-За Аделаїду Дефо Дарвін! Майбутню королеву! - Вже мабуть мріючи відпити чортів ковток зі склянки, підтримав Шиллі.
-Ой, не починай. - Взявши до рук склянку з начебто шампанським сказала я.
-Тільки факти, моя королева. - Театрально поклавши вільну руку на серце і потягнувши келих для того, щоб "цокнуться" відповів друг.
Відразу задзвеніли келихи і вся компанія дружно і з усмішкою випили, як сказав Вілл: "До дна!", і поставили вже порожні склянки на стіл.
-Вілле, а тобі хіба можна? - Посміхнувшись другові спитала я згадавши про його стан.
-Гей, адже я міцний горішок! Мене не так легко зламати.
-Так може все ж таки підеш з нами в Сто … - хотіла було запитати я, але друг мене перебив.
-Ні, Аїда, пробач. З тобою хоч на край світу, але ось до Столиці мені зараз не можна. Я відновився повністю фізично, але моє ментальне здоров'я, після походу в спогади безбожності і демонстрації їх тобі, на нулі.
-Я щось пропустив? - Саме в цей момент повернувся Вільям і підозріло подивившись на келихи, що стояли неподалік, подивився на братів Лі. Ага, мабуть їх залишили "За старших".
-Нічого страшного, ми випили за здоров'я майбутньої Королеви. - Потягнувши руку вже до наступного келиха прозвітував Шіллі.
-Ось як? Тоді я, мабуть, підтримаю. - Хлопець відібрав у друга келих, натякаючи що не варто налягати на алкоголь і сказавши звичне "За твоє здоров'я" осушив склянку.
-Я так розумію хлопцям, що за алкоголем ходили, доведеться йти за добавкою? - Трохи глузливо помітила я.
-Та ні, ми запаслися добре. Боїмося, щоб після свята допивати не довелося. - Відповіла гризуча якась тістечка Лі.
-Відчуваю Шиллі буде не проти. - З такою ж ноткою глузливості додав Вільям, який спостерігав за другом, що вже тягнувся за третім келихом.
-Ооо, Аїдо, з ким поведешся того і наберешся. - Кара мені підпигнула і взяла зі столу таку саму, як і в мене, гронку рожевого винограду.
Логічно, що фраза з Шиллі зі мною пов'язана не була. То був натяк на Вільяма.
Моє припущення підтвердили подруги, що дивляться то на мене, то на Вільяма очі.
***
Вже за півгодини почала грати повільна музика натякаючи на танець. Вілл уже повів у танець якусь рудоволосу даму, на яку останнім часом поглядав на балу. Шилл не відходив від напоїв, але тепер уже хоч заїдав. Лінду все ж таки запросив на танець той самий хлопець ... хоча, як запросив. Коли біля тебе постійно ходять ненароком зачеплюючи всезагребаючими пальчиками то краватку, то плече, то долоньку – не запросити неможливо. Навіть Кару запросив якийсь хлопець, здається, з бойовиків.
Чому я не танцювала? Вільям відійшов для важливої розмови з ельфами. Не те щоб мені більше не було з ким танцювати … просто не хотілося. Не помітно для себе самої я прив'язалася до цього хлопця і приймати інших як мінімум зараз не мала особливого бажання.
-Добрий вечір, - перервала мене від думок все та ж ельфійка з департаменту. - Ви ж Аделаїда Дарвін, правда?
-Так, все вірно.
-Давно хотіла з Вами познайомитись. Та й побачити знамениту, раніше зниклу принцесу, дуже хотілося. Рада з Вами нарешті познайомитись. - Дівчина простягла руку для рукостискання.
-Взаємно міс Елліана.
-Як Вам свято?
-Чудово, останній тиждень у адептів були іспити, тож після їх здачі, я думаю це свято заслужене. Та й привід є не малий.
-Так, наш король давно хотів укласти договір з вашим королівством. Щоправда, спочатку хотіли укласти такий через шлюб. Але Вільям відмовився, а Вас король Лев відмовився навіть у претенденти брати. Сказав, що нареченого Ви маєте право вибирати самостійно і що повторювати помилку предків він не буде.
-Так, це, мабуть, було очікувано. І я вдячна батькові за це.
-То Ви знаєте що це за помилка така? Предків Ваших?
Завзяття ельфійки мене насторожувало і відповідати не хотілося. Проте це тепер мій викладач цілительства і брехати я не буду чи відкрито відмовляти відповідати. Та й леді явно із знатного роду. Грубе спілкування могло б нашкодити моєму правлінню у майбутньому, чи правлінню батьків у теперішньому.
На щастя, або на жаль, від відповіді мене врятувала чиясь рука, що нахабно схопила мою захоплюючи в центр зали.
-Як це розумі … Генрі?
-Доброго дня, лялю, я ж обіцяв зустрітися. Але після того, як ми розійшлися, в кімнаті вас не виявив. Прикро ...
-Але ж я і не обіцяла що ми пізніше зустрінемося ... не враховуючи Столиці.
-А мені здалося ... - розтягуючи літери, ніби ласий шматочок, промовив новий знайомий і досить грубо і якось по-господарськи поклав мої руки на свої плечі, а своїми долонями вже стискав мою бідну талію, - що ти була б не проти втекти від братика після сварки.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спалена корона, Ярослава Денін », після закриття браузера.