BooksUkraine.com » Сучасна проза » Празький цвинтар [без ілюстрацій] 📚 - Українською

Читати книгу - "Празький цвинтар [без ілюстрацій]"

171
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Празький цвинтар [без ілюстрацій]" автора Умберто Еко. Жанр книги: Сучасна проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 117 118 119 ... 122
Перейти на сторінку:
Генуї. Пароплав нібито використовувався для торговельної операції, а насправді перевозив зброю, яку мали роздати повстанцям, що приєднаються на місці. 27-го числа вони захопили в'язницю у Понці й того ж вечора всі разом узяли Сапрі. Але обіцяної підтримки місцевих мешканців не було, й невдовзі, зіткнувшись із двома батальйонами бурбонських військ, до яких приєдналися місцеві, повстанці зазнали поразки.

106

Документ, надрукований у XIX столітті, найімовірніше, вищою ложею італійських карбонаріїв. У документі докладно розповідається про план масонів проникнути усередину католицької церкви. Оскільки карбонарії були дуже подібні до масонів, папа Пій IX просив, щоб документ було надруковано. Вперше його опублікував Жак Жолі у своїй книзі «L'Eglise romaine en face de la Révolution» y 1859 p.

107

Верцингеторикс (Верцингеториг) (82 до н. е. — 46 до н. е.) — вождь кельтського племені арвернів у Галлії. Організував повстання проти Цезаря, одним із перших використавши тактику «випаленої землі».

108

Ігнатій Лойола (1491–1556) — християнський святий, шляхтич, засновник католицького ордену освітян і місіонерів Товариства Ісуса, члени якого відомі як єзуїти.

109

Столиця Французької Гвіани, заморського департаменту Франції. У XVIII–XX століттях була місцем заслання політв'язнів, звідки, як вважалося, через посушливий клімат неможливо втекти.

110

Мається на увазі Віктор Еммануїл II (1820–1878) — з 1849 року король Сардинського королівства, а з 1861-го — перший король об'єднаної Італії.

111

Всім і кожному (лат.).

112

Справжнє ім'я Вірджинії Ольдоїні (1837–1899) — кузини Кавура, фотомоделі й куртизанки. Ходили чутки, що саме завдяки її переконанню Наполеон не заважав об'єднанню Італії.

113

Тобто Італії.

114

Та пусте! (Фр.).

115

Алессандро Неґрі ді Сенфрон (1804–1884) — офіцер, італійський політичний діяч, голова італійських королівських карабінерів та сенатор Королівства Італія.

116

Джандуя — маска, що в італійському народному театрі представляє Турин і всю провінцію П'ємонт.

117

Битва при Калатафімі відбулася 15 травня 1860 року між добровольцями Ґарібальді та бурбонськими військами Королівства обох Сицилій.

118

Містечко у провінції Александрія, у П'ємонті.

119

Тобто ґарібальдійців: у 1840-х роках Ґарібальді став носити стильну червону сорочку і сомбреро.

120

Предмети, книги тощо, необхідні для поповнення якоїсь колекції.

121

Франческо Кріспі (1818–1901) — італійський політичний діяч, один з організаторів «Експедиції тисячі», пізніше двічі ставав прем'єр-міністром Королівства Італії.

122

Джованні Нікотера (1828–1894) — італійський патріот, політичний діяч, брав участь у «Експедиції тисячі», а після падіння Римської республіки втік у П'ємонт, де організував експедицію Карло Пізакане, яка скінчилася невдачею.

123

Неширока протока, що відділяє Сицилію від Калабрії — материкової частини Італії.

124

Муніципалітет Арцакена розташований на узбережжі острова Сардинія.

125

Оточення (фр.).

126

Спаржа з дрібним горошком (фр.).

127

Гра з кульками.

128

У крайньому разі (фр.).

129

Ніно Біксіо (1821–1873) — італійський буржуазний демократ, сподвижник Ґарібальді, один з організаторів походу «ґарібальдійської тисячі» в Сицилію 1860 року.

130

Муніципалітет у однойменній сицилійській провінції.

131

Джованні Ачербі (1826–1869) — італійський патріот, змолоду був членом таємних організацій. У «Експедиції тисячі» був головним інтендантом Ґарібальді, після закінчення боротьби за незалежність — депутатом від лівих.

132

Іпполіто Ньєво (1831-1861) — італійський письменник, патріот. У експедиції виконував адміністративні обов'язки, а також вів хроніку «Експедиції тисячі», на основі якої написав «Щоденник експедиції з 5 по 28 травня» та «Ґарібальдійські листи». Загинув у корабельній катастрофі, повертаючись з Палермо, де виконував доручення.

133

Цабр, або колюча груша — рослина сімейства кактусових, яку часто вирощують задля їстівних плодів з білою, дещо прозорою м'якоттю з доволі великим насінням.

134

Міст, що поєднує центральну частину Палермо з периферією, збудований ще за часів Римської імперії.

135

Римська курія (лат. Roman Curia) — адміністративна організація, яка допомагає Папі Римському керувати католицькою церквою. Складається зі своєрідних міністерств — конґреґацій, зазвичай очолюваних кардиналами або архієпископами.

136

Генерала Франческо Ланді звинуватили у зраді після того, як він, хоч і був притиснений ґарібальдійцями, отримавши підкріплення, мав змогу перемогти, але здався. У 1861-му він пішов отримувати до Банку Неаполя гроші, 14 тисяч дукатів, які, за чутками, були хабарем від Ґарібальді, але вексель виявився підробленим і вартував усього 14 дукатів. Розгорівся скандал, який, імовірно, став однією з причин серцевого нападу, від якого і помер генерал.

137

Генерал Джироламо Раморіно, що командував військами під час першої італійської війни за незалежність між Австрійською імперією та Королівством Сардинія, був засуджений на смерть і згодом розстріляний за те, що під час битви при Новарі (1849) знехтував наказами головнокомандувача й покинув пост поблизу Павії, який мав захищати.

138

Франциск II (1836–1894) — останній король обох Сицилій у 1859–1861 p., представник династії Бурбонів. Наступник свого батька Фердинанда II, сів на престол у розпал боротьби за возз'єднання Італії, намагався укріпити владу за допомогою Австрії, але вже 6 березня 1860 року, коли у Неаполі відбулися повстання, втік до фортеці Ґаета. Вже в жовтні цього ж року Королівство обох Сицилій було приєднане до Сардинського королівства.

139

Ґарібальді, хоч і діяв від імені короля Віктора Еммануїла II, зневажав його міністра Кавура за те, що той віддав Франції Ніццу та Савойю.

140

Макаронні вироби.

141

Композиція твору на основі розширеної анафори. Анафора — єдинопочаток; одна із стилістичних фігур; уживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини.

142

Хочеш не хочеш (фр.).

143

Хиби, промахи (фр.).

144

Битва, що відбулася 1 жовтня 1860 року, в якій військо Ґарібальді перемогло армію Неаполітанського королівства.

145

Луцій Квінкцій Цинциннат (519–439 до н. е.) — давньоримський патрицій, консул. Був диктатором Рима в 458-му та 459 pp. до н. е. Вважався прикладом доброчестя та простоти. Двічі, за проханням Сенату, ставав диктатором Рима, аби захистити місто від загарбників. Цинциннат був землеробом і знав, що коли він покине свій маєток, родина загине. Втім, за шість днів розбивши ворога, він знову повернувся до землеробства, пішовши у відставку відразу після закінчення кризи й цілковито відмовившись від влади.

146

Стрільці в італійській армії, елітна надмобільна піхота.

1 ... 117 118 119 ... 122
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Празький цвинтар [без ілюстрацій]», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Празький цвинтар [без ілюстрацій]"