Читати книгу - "Гірка правда"

Слід підкреслити, що автори посилаються на документ з польських архівів. Треба теж пам'ятати, що ці підрахунки не охоплюють Галичини.

Інший автор, Ришард Тожецький, посилаючись на розмову В. Студніцького, теж наводить ті самі цифри - 200 тис. за твердженням Студніцького і 100 тис. за твердженням-оцінкою шефа львівської німецької поліції - , але теж подає іншу інформацію, яка торкається Галичини: Дані з округу Львів вказують, що кількість жертв тільки в кількох повітах Східної Галичини до половини 1944 р. сягає 70 тис. людей. [380]

Під час розмови В. Студніцького з шефом поліції у Львові, присутній губернатор Галичини Отто Вехтер оцінив кількість жертв ОУН-УПА в Галичині на 40.000. [381]

Казімєж Подляський, посилаючись, як він пише, на безстороннього дослідника, аж ніяк не "україножера", пише, що польські джерела "говорять про 100 тисяч осіб" [382] - жертв ОУН-УПА.

Українські націоналістичні джерела не подають кількості жертв ОУН-УПА - ні поляків, ні українців. Винятком тут є інформація згадуваної редакційної статті "Гомону України", яка подає, що в ході 201 відплатної акції в Галичині 5.100 поляків втратило своє життя ("Гомін України", Торонто, 26.08.1992). Не займається цією проблемою ні Микола Лебедь, ні Петро Мірчук у своїх працях про УПА.

Зате займаються цими підрахунками, але тільки щодо Волині, Ю. Туровський і В. Сємашко. Вони пишуть:

В нашій праці ми показали коло тисячі місцевостей, в яких мало місце вирізування польського населення, скоєне українськими націоналістами.

Повний розмір злочинів українських націоналістів на Волині за нашими оцінками торкається 2.000 місцевостей, в яких скоєно акти народовбивства. Вони спричинили смерть 60-70 тисяч жертв, що становить коло 20% тодішнього польського населення Волині. У розділенні на повіти це дає такий приблизний образ:

- Дубенський повіт 6.800 убитих

- Горохівський повіт 4.200 убитих

- Костопільський повіт.... 7.000 убитих

- Ковельський повіт 7.300 убитих

- Кременецький повіт 5.100 убитих

- Любомльський повіт 1.900 убитих

- Луцький повіт 11.300 убитих

- Рівенський повіт 7.400 убитих

- Сарненський повіт 6.100 убитих

- Володимирський повіт. . . 8.000 убитих

- Здолбунівський повіт.... 3.600 убитих

Найкривавішими місяцями на цьому терені був липень 1943 р., в якому згинуло коло 20.000 поляків, у тому лише в найкривавіших днях 11 і 12 липня, замордовано понад 12 тисяч осіб. [383]

За нашими оцінками, матеріал, який ми зуміли зібрати, показаний у цій праці, охоплює тільки 1/3 всіх жертв волинського погрому. [384]

На увагу заслуговує ствердження авторів, що публіковані матеріали доказують також, що поза засліпленими шовіністами, неодноразово примушували до злочинів людей, котрі внутрішньо їх не схвалювали.

Страшні наслідки злочинів ОУН-УПА. Поляки - автори, респонденти, знайомі, близькі мені особи - не закликають до помсти. Вони лише хочуть сказати правду. Хочуть, щоб їх зрозуміли, що вони були жертвами. А я хочу, щоб ті страшні роки не повторилися. Проте бачу, що ОУН на Україні починає відроджуватися. В цьому вбачаю небезпеку. Тому не можу мовчати.

Здавалося б, що після принципового ототожнення УПА з ОУН, про яке вже тут мовилося, питання про те - чиїм твором була УПА? - може з першого погляду виглядати безпредметним. Так, УПА безперечно була твором ОУН. Але ж, як знаємо, від 1940 р. були дві ОУН - ОУН Ст. Бандери і ОУН А. Мельника. То якої ж ОУН утворенням була УПА?

Треба бути свідомим того, що УПА не постала внаслідку проголошення якогось декрету чи іншого законодавчого акту, хоч і від 30 червня 1941 р. існував, принаймні в уяві бандерівців та здезорієнтованих мас, уряд - Українське Державне Правління з Ярославом Стецьком на чолі. УПА творилася упродовж багатьох років, хоч і не називалася вона Українською Повстанською Армією. ОУН приймала у свої ряди на підставі складеної на револьвер присяги. Як правдиві християни жили символом християнства - хрестом, так члени ОУН жили своїм символом - револьвером. УВО-ОУН від самого початку вишколювала військові кадри, що робила у Вільному місті Гданську (нім. - Данціг) й в інших місцях. УВО, а згодом ОУН, мали свої військові референтури-відділи. Похідні групи ОУН-б і ОУН-м пішли вслід за німецькою армією в Галичину, на Волинь і далі з метою організувати українську поліцію, отже озброєні відділи. Ця поліція зродилася в Західній Україні з прихильників бандерівців і мельниківців. Весною 1943 p., коли над ситуацією на Волині панувала ОУН Ст. Бандери, поліція перейшла водночас в лави УПА, що, без жодного сумніву, сталося на наказ ОУН-б, мабуть самого М. Лебедя.

Між ОУН-б і ОУН-м на еміграції тривала й досі не припинилася суперечка