Читати книгу - "Зраджений коханням, Шенна Кахрет "

Лестерн помовчав, потім додав:

—Тобі краще сісти.

—Я і так сиджу. Мені зручно.

—Меллісо, краще сядь на ліжко, - застережливо сказав Акоста тремтячим голосом.

Я підкорилася, все ще не розуміючи, до чого його історія.

—В один з таких моментів стрілка вказала на мене. То був найгірший день, найгірше бажання і найгірша людина, - пробурмотів хлопець. —Мені сказали запросити когось сюди, до коледжу. Потім забрали телефон, пройшлися контактами і... знайшли тебе. Я протестував і казав, що ти вже навчаєшся в іншій установі. Я вигадував безліч виправдань, щоб тебе сюди не вплутувати. Але Росс... Він був непохитний. «У кожної багатої людини мають бути багаті друзі», - повторював він.

Лестерн важко зітхнув і затулив обличчя долонями.

—Ти мене сюди відправив, - підсумувала я думка хлопця.

—Це ще не все. Моїм завданням було доглядати тебе. Надсилати любовні листи, букети квітів, цукерки. Усі хотіли посміятися з тебе. Усім було нудно. Але ти не стала звертати увагу на шанувальника. Ти перейшла на Росса. Це теж певною мірою було смішно. Але до того моменту, поки Харісон не сказав, що закохався.

Холодний вітер пройшовся по моїй спині. Живіт стягнуло тугим вузлом, а в горлі поменшало повітря. Я відсунулась від хлопця.

—Я був твоїм шанувальником, - зізнався Лестерн.

—Навіщо ти це кажеш мені? - запитала я, вставши. —Листи я давно не отримувала, як і подарунки.

—Я лише хочу бути чесним з тобою. Жодних секретів.

Я мовчала. Інформація заповнила всю голову, поволі перетравлюючись.

«Він приховав правду. Не розповів її відразу, - твердив мені мозок. —Може, він тобі зараз теж бреше? Може, це й не кохання зовсім? Обман! Черговий обман!»

—Ти маєш на увазі, - туманно простягла я, опускаючи очі, —весь цей час це був ти?

—Так, але я цього не хотів.

—Ти грав на моїх почуттях?

Я звела погляд на хлопця.

—Ні, - м'яко відповів Лестерн. —Ні, я люблю тебе.

«Обман! За два роки людина може змінитись. Ти сама бачиш ці зміни. Лестерн може брехати. Вправно брехати. І задумайся, чому він це оповідання саме зараз? Ви дружите вже два місяці, у стосунках – тиждень, а він розповів про це лише зараз. Єдина людина, яку ти любила і довіряла тут, обдурила тебе».

Хлопець потягнувся, щоб обійняти мене, але я зробила крок назад.

—Все це було обманом? Всі ці поцілунки, обійми, слова? Ти просто виконував свій обов'язок?

—Ні, моїм завданням було лише надсилати тобі любовні листи і все. Тоді в мене не було почуттів, а зараз... Ти сама все бачиш.

Руки хлопця знову потяглися до мене, але я зробила кілька кроків назад.

—Ти грав на моїх почуттях!

—Ні! Я кохаю тебе, кохаю! Меллісо, я люблю тебе, дуже люблю. Будь ласка, повір...

В очі хлопця блиснули сльози. Я жодного разу не бачила їх: що два роки тому, що зараз.

Мій погляд кидався з одного кінця кімнати в іншу. У голові був бардак.

—Ти мерзотник!

—Не повторюй тих же помилок! Ти знаєш, що це неправда! Не змушуй нас знову розлучитися. Ти не впораєшся...

—Я впораюсь! Іди геть!

—Ти не могла отримати серце Харісона самотужки, а зараз думаєш сама справлятися зі своїм розбитим серцем? Чорт, Меллісо, ти сама грала на його почуттях!

—Це було інше!

—Тобі було так само нудно, як і нам. Повір, прошу, я тебе кохаю.

Лестерн простяг руку. Я довго дивилася на широку долоню, яка весь час доторкалася до мене; торкалася щоки, талії, волосся... В очах застигли сльози. Я вдарила долонею по руці Акости.

—Зникни!

Я вказала в бік дверей і відвернулася, тихо схлипуючи.

—Меллісо, - м'яко сказав хлопець і обійняв мене, —ти дуже дорога мені. І я не можу просто так все це залишити. Я не можу залишити тебе одну зі своїми думками. У мене серце розривається.

—Чому зараз?

—Що?

—Було й до цього багато часу, але ти розповів саме зараз. Чому?

—Ви тільки недавно почали зустрічатися. Наша домовленість цього ж дня і закінчилася. Я не знав, як тобі розповісти про се, щоб ми не посварилися.

—Хочеш сказати, я надто емоційна?

—Ні. Ні, що ти. - Лестерн заперечив. —Це я покидьок. Варто було про це сказати раніше. Набагато раніше. Вибач...

—Мені треба побути однією, - перебила я хлопця. —Ти знаєш, де двері.

Лестерн мовчки постояв, а потім покинув кімнату.