Читати книгу - "Гібридні дракони, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

       Панна Чупринка вже із жахом уявляла, як тато звинуватить її у не підписанні важливих контрактів, коли випадково глянула на молодшого брата Наталі. Панич Клим був дуже схожим на одного популярного актора з Британських колоній. Фрося спробувала в останній раз розворушити гостей. Вона згадала останній фільм актора, і Наталя заворушилася та стала розповідати біографію цього актора, що він полюбляє їсти, пити, його улюблений колір і історію його такси.

       Фрося зауважила, що у них вдома є останній фільм із цим актором.

      - “Плач Ярославни”? Серйозно? – У захваті вигукнула Наталя і вони вчотирьох рушили до домашнього кінотеатру.

      Звичайно, екран домашнього кінотеатру був не такий великий, як у міському кінотеатрі, зате замість стільців були зручні великі шкіряні крісла.

      Фрося із Наталею сіли перед екраном, а Ірина та Клим заявили, що їм краще видно з заднього дивану. Наталя виявилася справжньою фанаткою. Вона хапала Фросю за руку та розповідала, як знімали цю сцену, і в якому готелі зупинялася знімальна група перед тієї сценою. Фросю це не дуже цікавило, але вона раділа, що її гостя раділа. Час від часу, позаду чулися якісь дивні звуки, але Фрося не відволікалася – Наталя була спадкоємицею важливого гостя.

      Раптом вмикнулося світло. Фрося та Наталі замружили очі від несподіванки, а десь позаду роздався зойк. Коли гостинна юна господарка розплющила очі, то із радістю побачила бабусю Єфросинію.

      - Бабуню! – Кинулася вона в обійми до старої. – Як? Коли ти приїхала?

      - Щойно, - повідомила бабуся та оглянула молодь. – Якби я знала, що у вас гості, то приїхала б у інший день. А так…, - вона покопирсалася у своїй великій шкіряній сумці. – Ось, гостинці для гостей, - сказала старенька та простягнула один пакунок Наталії, а інший почервонілій Ірині.

     Дівчата непевно відкрили пакунки та заверещали від радості – там були шалики від всесвітньо визнаної  фірми Валентини Саніної. Клим похмуро дивився на стареньку з-під своїх насуплених брів.

      - Подобається? – Посміхнулася старенька. Гості були у захваті, чого не можна було сказати про Фросю. Вона вже три роки хотіла мати подібний дарунок, а бабуся просто так віддає його маловідомим дівчиськам. – А ви пов’яжіть його на шиї. Так, так.

     Ірина та Наталі радісно пов’язали шалики і були задоволені цілий вечір. Щасливі, вони радісно залишили гостинний будинок.

     - Здається, наші справи покращаться, - сказав тато. – Але й важкі ці люди.

     - То навіщо ти з ними провів цілий вечір неділі? – Пробубніла ображена Фрося.

     - Я заробляв гроші, щоби ти могла харчуватися вдосталь та вчитися у найкращій школі! - Відрізав стомлений тато та піднявся до себе. Мама побігла за ним, з осудом подивившись на молодшу доньку.

      - Отже, бабуню, - сказала Марта. – Які дарунки ти нам привезла сьогодні?

      - Я їх віддала, - відповіла старенька.

      - Віддала? Кому?!

      - Та цим двом дівчиськам.

      - Але…. Але… навіщо?! – Розгубилася Марта.

      - Бо в однієї з них був величезний свіжий засос на шиї. Гадаю, якби я прийшла на декілька хвилин пізніше, то ми б всі були запрошені на передчасне весілля та хрестини. А твій батько не підписав би того дурного контракту.

      - Фроська! Ти, дурне дівчисько! Що ти там із ними робила?!

      Червона Фрося спробувала пояснити ситуацію.

      - І чому ж ти не дивилася, чим вони там вдвох займаються на тому дурному дивані?!

      - Я не думала…

       - Не думала вона! – Розлютилася Марта і хто знає, щоб вона сказала іще, але втрутилася бабуся.

       - Марто, не кричи на сестру. Я ж певна, ти їй не пояснювала про стосунки між жінкам та чоловіками.

        - Е…, - Марті вистачило совісті почервоніти. – Так, у її віці і так всі все знають…

        - У нашому досконалому суспільстві? – Здивувалася бабуся. – Ти, мабуть переплутала свою сестру із заробітчанкою з розпущених країн.

       Фрося відчувала себе по-дурному. Бабуся була права: справжні незаміжні панни нічого не знали про інтимні стосунки між чоловіком та жінкою. З іншого боку, інформація просочувалася з усіх боків, тож, вона мала б здогадатися чим займаються Ірина та Клим у темряві.

     Але Фросі не могло спасти на думку, що хтось буде займатися цим прямо там. З тих книжок, які тим чи іншим шляхом потрапляли до дівчини, вона мала певну теоретичну уяву про це. Але герої цих книжок обов’язково втрачали цноту на шовкових простирадлах, під співи соловейка, літньої спекотної ночі.

      - Ти спиш? – Постукала у двері Марта.

      - Ще ні, - коротко кинула Фрося.

      - Вибач, що нагримала, - зайшла до кімнати старша сестра та всілася на Фросине ліжко. – Просто, я не очікувала, що дівчина твого віку може не знати про це.

      - Про це? – Повернула голову до сестри Фрося.