Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- На третьому, - Костя присів на край столу. - Спеціальність така сама, отже, я можу бути тобі корисним.
- У чому?
Він на мить замислився, а потім його обличчя набуло хижого виразу:
- З минулого року в мене залишилися відповіді до всіх тестів і семінарів. Зазвичай я штовхаю їх другокурсникам за гроші, а з тобою ми могли б домовитися інакше, - він двозначно смикнув бровою.
Якби це був хтось інший, Аня неодмінно подумала б, що він фліртує, та чого вже там, робить прямі натяки й не приховує своїх намірів. Але це ж Костя. Не знаючи про нього нічого, вона бачила його наскрізь. У тих словах безумовно був інший сенс. Його манера говорити насмішила, і вона почала підігравати, відповідаючи тим самим тоном.
- Заради відповідей я готова на багато чого.
Костя пропалював її довгим поглядом. Думав, дівчина зніяковіє, почервоніє, але вона все трималася. Тоді він здався.
- Твори писати вмієш?
- Можливо.
Їхні диво-глядки змінилися серйозними темами.
- Пропоную обмін, - сказав Костя. - З мене всі ці нудні папірці, а з тебе кілька робіт з літератури.
- Якщо з літератури, то звісно! - жваво погодилася Аня. - Звідки в тебе відповіді? Ти не схожий на людину, яка рветься до знань.
- Бартер.
- Серйозно?
- Так, це елементарно, - з гордістю почав Костя. - В одного просиш філософію, натомість обіцяєш педагогіку. В іншого просиш педагогіку й обіцяєш філософію. В результаті через мене пройшли всі відповіді, але я при цьому нічого не робив. За це ти мені зробиш літературу, але, знову ж таки, самому мені нічого робити не доведеться.
- Очманіти.
Ця задумка вразила Аню. Шкода, що не вона її придумала.
Двері несподівано відчинилися, і в кімнату зайшов Влад. Не звертаючи на них уваги, рушив прямо до шафи. Добре, що на його шляху нікого не було, а то зніс би всіх, немов танк. Він відчинив дверцята, дістав першу-ліпшу футболку і почав переодягатися.
Аня відразу перевела погляд на Костю. На німе запитання він лише знизав плечима.
На цьому Влад не зупинився. Витягнув із шафи темні джинси й почав одягати замість спортивних штанів. Боковим зором Аня бачила, що він робить і знову відчула себе не у своїй тарілці.
Коли Влад переодягнувся і пішов до ліжка за рюкзаком, Костя подав голос:
- Чуваче, ти б посоромився, я ж із дамою.
Тоді Влад нарешті згадав, що не один тут.
- Це моя кімната і не мої проблеми, - гаркнув він. - Ось двері, - вказав рукою. - Для тебе і твоєї дами.
Слова прозвучали занадто різко, навіть вороже. Аня відчула, як її серце стиснулося від несподіваної агресії. Костя теж напружився: обличчя раптово стало суворим, а очі спалахнули вогнем.
- Скільки можна?! - розлютився він.
- Це я в тебе хочу запитати! - Влад паралельно нишпорив у кишенях рюкзака і щось шукав. - Лицемірити на кожному кроці й робити вигляд, що ти не при чому. Совість не мучить?
- Не я в цьому винен.
- Але ти його в це втягнув! Йому довелося поплатитися за нас усіх...
9
Ініціатором вечірніх посиденьок стала Лєра, яка раптом згадала, що вони вже давно не проводили час разом, як це було раніше. Розмови до світанку, фільми, напої та різна закуска.
Дівчата зайнялися пошуком комедій, а Влад і Коля, запропонувавши допомогти, вирушили смажити попкорн.
Як тільки вони зайшли до невеликої, добре освітленої кухні, Влад дістав цигарку і підкурив, наче це було його особистим ритуалом перед будь-якою справою. Коля поставив пательню на плиту і накрив кришкою, щоб попкорн швидше приготувався.
- Складемо список прізвищ, які були на поверсі? - запитав Влад, пускаючи тонкий струмінь диму вгору.
- Ти думки мої читаєш, - як виявилося, Коля міркував про те саме. - Ще завісимо стенд фотографіями підозрюваних... щоб нас у психлікарню відвезли за такі розслідування.
- Поки що там місце тільки моєму сусідові, - він посміхнувся, а Коля засумнівався, чи правильно зрозумів друга. - На стенді.
- Готовий посперечатися, що це не він.
- Добре, якщо так.
Влад ледь цигарку не проковтнув, коли до них завітала вахтерка - жінка з сивим волоссям, зав'язаним у пучок, яку всі називали "мамкою". Бо життю їх намагалася вчити своїми марними порадами. Відчувши запах тютюну, вона зупинилася, Влад вчасно встиг запхати бичок у раковину і зробити невинне обличчя.
Вона невдоволено фиркнула і пронеслася повз. Цього разу пощастило. А взагалі студентам заборонено палити на кухні, тільки це нікого не хвилює: у будівлі курилки немає, після одинадцятої не випускають, а подимити іноді хочеться. Виганяти за таке не стануть, але покарати можуть і штраф випишуть, тож краще не попадатися.
- Ходить вона така, перевіряє порядок на поверхах, - задумливо проговорив Коля, поглядаючи на годинник. - Гуртожиток уже зачинено, на посту нікого немає. В неї могли вкрасти ключі й попасти сюди так, що вона про це навіть не дізнається. Філ загинув після одинадцятої, якраз коли наші вахтерки ходять по поверхах. Цікавий збіг. Раптом хтось вкрав ключі?
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ігри в помсту, Світлана Бонд», після закриття браузера.