Читати книгу - "Свобода"

— Мало хто з них заслуговує на таке важке покарання, яке їм хотіли присудити.

— Хіба ж більшість із них — не зовсім невинні? Матуся казала, їм складно спілкуватися нашою мовою, або просто поліція ставиться до арештів розважливо, і саме тому проти них працюють забобони, а також нестача прав.

— Все це щира правда, мала. Однак... у чомусь твоя мати може бути трохи простодушною.

Петті менше зважала на його висміювання, коли їх об’єктом ставала мати.

— Ну, ти ж бачила тих людей, — сказав він. — Господи, el ron me puso loco[28].

Тут треба навести важливий факт: родина Рея мала купу грошей. Його мати та батько жили у великому родовому маєтку десь на пагорбах на північному заході Нью-Джерсі, у чудовому кам’яному будинку в стилі модерн, який начебто звів Френк Ллойд Райт і який був завішаний другорядними роботами відомих французьких імпресіоністів. Кожного літа весь клан Емерсонів збирався в маєтку біля озера на вихідні, щоб провести час разом на пікніку, але Петті це чомусь ніколи не подобалось. Її дідусь, Огаст, полюбляв хапати старшу онуку за талію, усаджувати її собі на коліна й грати у «поїздку верхи» — від цього він отримував неабияке задоволення; однак він не був у захваті від фізичних можливостей Петті. Починаючи із сьомого класу їй також доводилося грати в ігри два на два з Реєм, його молодшим партнером та дружиною цього партнера на глиняному тенісному корті дідуся; вона відчувала, як той партнер роздивляється її ноги, що їх відкривала коротка тенісна спідниця, і їй ставало ніяково від його нахабних поглядів.

Як і сам Рей, її дідусь отримав право поводитися дивно завдяки добрим судовим справам; він зробив собі ім’я тим, що захищав людей, які відмовлялися від військової служби з політичних чи релігійних переконань, та тих, хто ухилявся від мобілізції в трьох війнах[29]. У свій вільний час, якого він мав забагато, дідусь Петті вирощував виноград у своєму маєтку й виробляв вино у надвірних будівлях. Свою «виноробню» він звав Доу-Ханч, і то був улюблений жарт в їхньому домі. На святкових пікніках Огаст шкандибав довкола, пришльопуючи, у старезних плавках, прихопивши одну з кострубато маркованих пляшок, знову й знову наповнюючи бокали, які гості тишком-нишком випорожнювали в траву чи кущі. «То що скажете? — питав він. — Добре винце? Подобається?» Чимось він нагадував хлопчиська, який щиро захопився своїм хобі, а чимось — ката, який хотів покарати кожну жертву рівною мірою. Посилаючись на європейський звичай, Огаст пригощав вином також і дітей, а коли молоді матусі відволікалися на кукурудзу чи цікаві нові салати, він розводив водою свою резервну пляшку вина і налягав на дітей віком від трьох років, м’яко підтримуючи їх за підборіддя, якщо то було потрібно, й заливав їм суміш у рота, потім ще перевіряючи, чи вони її проковтнули. «Знаєте, що це? — питав. — Це — вино». А коли дитина потім починала поводитися дивно, він пояснював: «Те почуття, що ти зараз маєш, називається „напідпитку“. Ти забагато випив. Напився!» І останнє він уже казав з огидою, такою ж щирою, як і приязність, що він її виявляв до того. Петті завжди була старшою серед усіх дітей і спостерігала такі сцени з мовчазним жахом, але завжди залишала комусь із молодших родичів кликати на допомогу: «Дідусь знову дітлахів напоїв!» Поки матусі бігли до Огаста, щоб угамувати його та забрати дітей, а татусі в різкому тоні обговорювали дідусеву одержимість задньою частиною самки оленя, Петті нишком тікала до озера й занурювалася в його теплі води, щоб вони позбавили її можливості чути, що там робить її родина.

У тому була вся справа: на кожному пікніку десь у кухонних засіках завжди стояло кілька пляшок прекрасного старого «Бордо» з винного льоху Огаста. І це вино там лишали за наполяганням батька Петті, шляхом неймовірної кількості лестощів та прохань, і саме Рей завжди давав сигнал, мовчазний кивок головою, братам та всім іншим чоловікам, яких він запрошував на Ці свята, що настав момент для того, аби втекти звідти. Чоловіки поверталися через кілька хвилин з великими, схожими на чаші, бокалами, до краю наповненими чудовим червоним вином, а сам Рей завжди ніс французьку пляшку, в якій лишалось десь із дюйм вина, щоб поділитися із жінками та іншими, менш привілейованими гостями. Але як би Огюста не прохали, він ніколи не погоджувався дістати ще пляшку, а натомість пропонував виключно власне вино.

Все це повторювалося і на Різдво: дідусь із бабусею приїздили із Нью-Джерсі на своєму новенькому «Мерседесі» (Огаст міняв автівку кожного року чи через рік) до ранчо Рея та Джойс десь за годину до того часу, який Джойс називала їм, благаючи в жодному разі не приїжджати раніше, і привозили образливі подарунки. Джойс завжди згадувала, як одного року її дарунком стали два кухонних рушники, якими хтось до того надто багато користувався. Рей завжди отримував велику книжку з мистецтва, придбану на розпродажі у крамниці «Барнз і Ноубл»; іноді з неї навіть забували зняти цінника із написом «3,99 долара». А дітям вручали пластмасовий непотріб азійського виробництва: маленькі дорожні годинники, які не працювали; сувенірні гаманці із гербом страхового агентства Нью-Джерсі; жахливі китайські пальчикові ляльки грубої роботи; різноманітні палички для змішування коктейлів. У той же час в альма-матер Огаста було збудовано бібліотеку його імені. Через те, що брат та сестри Петті тяжко образилися на скупість дідуся й бабусі, вони вимагали компенсації у вигляді більш ніж щедрих подарунків на Різдво від батьків, і тому кожного Різдва Джойс не спала до третьої години ранку, запаковуючи подарунки за їх нескінченними й детальними списками; а Петті в той самий момент вирішила наплювати на все і цілком присвятити себе спорту.

Її дідусь колись був справжнім атлетом, зіркою бігової доріжки та футбольного поля, і саме від нього, мабуть, вона й успадкувала свій зріст та координацію. Рей також грав у футбол, але в Мейні, за свою шкільну команду, яку насправді було важко такою назвати. Його покликанням був теніс, єдиний вид спорту, який Петті ненавиділа, хоча грала добре. Вона вважала, що Бйорн Борг[30] — просто слабак. За дуже рідким винятком (наприклад, Джо Немет[31]) вона взагалі не була в захваті від атлетів-чоловіків. Вона спеціалізувалась на закоханості в популярних хлопців — настільки старшими чи гарнішими за неї, що реальними стосунками тут