Читати книгу - "Дух життя, Кіра Найт"

“Після випробування кожного окремо запрошували до ложі Ради, після чого ті злітали в небо і не зволікаючи вирушали до призначеного їм фендріанського королівства, колонії чи загону. Я дивився їм услід і мріяв про те, що б до того, як настане моя черга, всі посади просто закінчилися. Я не міг уявити себе якимось правителем, якими мріяли бути мої напищені побратими, котрих ледь не на руках носили всюди поза межами Академії. 

Мене викликали останнім. Увійшовши у купол Ради - я опинився в залі кристалів, а перед кожним з них стояли духи древніх. Я звик бачити їх по двоє - троє, але в той момент зала була повна і сяючим постатям не було кінця. Вони повідомили мені, що через мій зв’язок з кристалом мене чекає дещо інша посада, ніж моїх братів та сестер по Академії. Так я і став Жнецем, володарем Внутрішнього світу. При розподіленні мене охрестили Ріпером і тепер це моє ім’я. Я доєднався до духів і став одним з них, увійшов в Раду.” - він хмикнув, але я його вже майже не чула, провалюючись у сон.

“Потім, через багато століть, Радою було прийнято рішення розширити Фендріанську расу, і я, разом з іншими духами, створив нових створінь. Кожен робив їх по своїй подобі, силам і даром, якими вони були наділені. Але це вже були не фендріани, а зовсім інші раси.. Розказувати далі?” 

Останніх слів я вже не чула, але краєм свідомості відчула, як мене знову погладили по голові і ніжно поцілували в лоба.

— Колись ти дослухаєш цю історію.. А для цього мені потрібно буде переповісти її тобі ще сотню разів.. - зовсім тихо почула я. - А зараз ти маєш прокинутись. - раптом посерйознішав голос чоловіка. -  В тебе до біса багато проблем…