Читати книгу - "Королівство Крижаного Полум'я Частина 2 – Туманні Острови , Svitlana Anosova"

Землі дракона, що раніше жили в мирі й спокої, тепер опинилися у вирі хаосу. Під натиском монстрів тріщали навіть найміцніші магічні щити, які досі здавалися непохитними. Лицарі та маги королівства відчайдушно боролися, намагаючись зупинити хвилю темряви, що просочувалася крізь бар’єри. Кожен страж, кожен боєць відчував на собі не лише силу ворога, але й тінь відчаю, яку ці створіння приносили із собою. 

У найгарячіший момент, коли здавалося, що оборонні лінії можуть впасти, Августа, всупереч порадам, вирішила застосувати свою магію, щоб посилити захист навколо замку. Вона не могла залишити свій дім і майбутню дітину у небезпеці. Під керівництвом королівських магів, а саме Арії вона увійшла у стан глибокої концентрації, підвищуючи енергію щитів. 

Коли вона вивільнила енергію, кристали над замком засвітилися, немов оживлені її волею. 

Але маги знали, що ця спроба захисту вимагатиме великих сил від королеви, і не були певні, як це вплине на її вагітність. 

Під час цього процесу Августа почала відчувати дивне передчуття. Її сни, що стали більш чіткими й тривожними, перетворились на видіння, що переслідували її навіть наяву — гірські печери Ерінделля, покриті блискучими кристалами, у яких було заховано щось древнє і могутнє. У неї з’явилося відчуття, що звільнення цього зла — лише початок, і батьки пробудили сили, з якою самі не здатні впоратися. 

Тим часом Ервін вийшов на передову. Він перетворився на дракона, його білі луски сяяли, як лід під місячним світлом. Вогонь його подиху розсипав тіньових істот на друзки, однак з кожною хвилею монстрів з’являлися нові — здавалося, немає їм кінця. 

Після кількох годин запеклої битви Вільям зі своїми магами та  Кассандрою виявився в епіцентрі стародавньої магії, яку вони розбудили. Істоти почали втрачати контроль і нападати навіть на його власних людей. Та коли Вільям нарешті збагнув, що сила вислизає з його рук, було вже запізно – чудовиська, керовані лише власним голодом та жадобою руйнування, порушували будь-які межі й атакували всіх, кого зустрічали на шляху. 

Коли Ервін, у своїй могутній формі дракона льоду, розгорнув крила, холод пронизав усе навколо, змушуючи повітря замерзати, а землю вкривати шаром кристалів льоду. Його шкіра переливалася синювато-білим відтінком, а кожен подих перетворювався на морозний лід, від якого міцніла фортеця, додаючи їй ще більше захисту, що зміцнювали стіни, мовби злиті з крижаного панцира. 

У момент атаки, коли монстри почали пробиватися до замку, Ервін вивільнив крижану бурю, яка огорнула ворогів, сковуючи їх у товсті крижані окови. Його драконяче тіло випромінювало силу, здатну заморозити саму суть життя. Разом зі своїм військом він стояв, немов непохитний бастіон зими, навколо якого кружляв морозний вітер. 

Ервін, король драконів, повністю розкрив свої сили, відчуваючи лід у своїй крові, що з кожним ударом набирав могутності. Навколо нього розливалася крижана енергія, заморожуючи ґрунт і залишаючи після себе слід з льоду та кристалів. Під його ударами монстри зупинялися, мовби вражені жахом перед його силою, а їхні тіла застигали, перетворюючись на крижані статуї. 

Однак, попри перемогу, яку вдалося здобути у цьому бою, Ервін розумів, що хвиля монстрів не завершилася. Залишки істот, що вціліли, почали розбігатися в різні боки, шукаючи інші землі для розорення. 

Оцінюючи загрозу, Ервін розумів, що тепер під ударом опиняються союзні королівства та його власні території. 

Коли частина монстрів відступила, він повернувся у свою людську форму, але залишався холодним і рішучим, як і в образі дракона. Його погляд палахкотів тим самим льодяним синім вогнем, що нагадувало його природу — короля дракона льоду, невідступного й невразливого. 

Після короткої перемоги капітан Фредерік підійшов до короля з тривожними новинами – хоча частину чудовиськ було знищено, їх залишки відступили, але не в напрямку їхніх лігвищ. Здається, вони прямували до інших людських поселень, віддаляючись від володінь Де Освільдів. 

– Вони прагнуть руйнування, мій королю, і не відступлять так легко, промовив Фредерік, змучено зняв шолом, витер піт з чола й мовив. 

– Ми можемо опинитися в ситуації, де всі наші землі будуть охоплені війною, якщо ці створіння дійдуть до кордонів інших королівств. 

Водночас у замку Августа відчувала, як магічний зв’язок із чоловіком посилювався, наче її душа розділяла з ним його рішучість. Вона знала, що війна тільки починається і що від їхніх спільних зусиль залежить не лише доля їхньої родини, але й усього світу. 

Новина про напад монстрів і перемогу Ервіна розлетілася по всіх королівствах, мов вогонь. І хоча король драконів відбив атаку, сусідні землі опинилися під загрозою. Королі Танатів і Беаульфів, побоюючись, що їхні землі можуть стати наступною ціллю, вирішили звернутися за допомогою до Ервіна. 

Тепер у цій війні не було сторонніх — лише ті, хто готовий стояти пліч-о-пліч із драконом… або впасти у темряву