Читати книгу - "Залежна від боса, Julia Rivera"

Любі читачі, глава містить в собі відверту сцену 18+. Тому кого не цікавить такий формат глави, прошу не читати, а дочекатися наступної ♡

♡

Його мужні руки погладжують тонку шкірку моєї шиї. Він злегка її кусає, але відразу цілує, не залишаючи по собі слідів солодкого злочину. Я вдихаю п'янкий аромат його тіла, який володіє мною більше, ніж сам чоловік. Його руки опускаються нижче... Не соромлячись мого погляду, торкається внутрішньої сторони моєї ноги. Та так торкається, що я кручусь в тому ліжку, як змія. Хочу забрати його руки, але він перехоплює їх на півдорозі й солодким голосом промовляє, що не треба відмовлятися від ласки... І я віддаюсь, дозволяю відчути його пальці в собі. Він робить це не поспішаючи. Але потім додає швидкості відчуваючи, що я цього бажаю, що не можу більше протистояти йому. Цілує... Так ніжно, що я просто втрачаю свідомість і усвідомлення того що відбувається, що я лежу під чоловіком якого кілька хвилин тому ненавиділа. Я хочу його.
– Візьми мене... Будь ласка, не муч! – і він це робить. Завдяки великому дивану, підіймає мене вище. Підіймає цю чортову спідницю верх, опускає трусики й дивиться, насолоджуючись моїм тілом. Я не соромлюся більше. Просто закриваю очі від неймовірно-солодких передчуттів. Чую як падає ремінь і, як розстібається ширинка на його джинсах. Він тихо нахиляється й торкається подушечками пальців моїх грудей, недбало цілує і я відчуваю, як він водить своїм пружним членом по нижній частині мого живота. Ну ж бо! Чого ти чекаєш? Я хочу тебе, чорт забирай! Його член торкнувся моїх статевих губ і в цей момент я забула, як дихати. Він без захисту, я не чула як відкриваються презервативи. Ледь дихаючи, крізь свої стогони, запитала.
– Захист, Андрій... – важко дихаючи, він торкнувся мочки мого вуха й ніжно запитав.
– Пігулки п'єш? – не в змозі відповісти, просто кивнула.
– Ахх, – стогони пролунали на весь кабінет, а можливо й на весь офіс, коли він увійшов в мене. Грубо і без жодної ласки, йому набридло гратися. Він тримає за шию, цілує і безжалісно входить, а я не розумію коли жорстокість в сексі почала мені подобатись. Ще декілька поштовхів і ми кінчаємо водночас. Андрій лежить на моїх грудях декілька хвилин, а потім підійматися. Одягається та з хижою посмішкою поглядає на мене. Я ледь встаю, але приводів для сміху хлопцю не даю. Мабуть.
– Приведіть себе в порядок, Маргарито Андріївна та йдіть працювати.
– Та йди ти, козел! – хлопець щиро посміхнувся, сівши за робоче місце й кинувши мені брудний топ.
– Так, козел, але ж який козел... – Андрій закрив очі, уявляючи який він майстер в ліжку й стримуючи сміх, відповів. – Не всі козли, Маргарито Андріївно, можуть подарувати таку ніжну ласку в ліжку дівчатам, які їх динамлять.