Читати книгу - "Її ім’я було Татьяна"

Увесь табун молодих вождів, якими товариш Сталін намагався розбавити стару гвардію, з вершин скинули. Усіх безродних, кого Сталін увів у вище керівництво, звідти витурили рішуче та швидко.

Біля труни Вождя (лівий ряд зліва направо: Молотов, Ворошилов, Берія, Маленков; правий ряд справа наліво: Мікоян, Каганович, Хрущов, Булганін)

І цього разу список вождів було складено не за алфавітом, а за реальною вагою в ієрархії.

І Сталін — найперший!

Значить, його все ж таки було визнано головним серед усіх?

Так, його визнали головним. Сталін лежав без тями. Було зрозуміло, що свідомість до нього вже не повернеться. Чому ж не визнати його великим, видатним, могутнім, єдиним, геніальним, безгрішним?

Хоч і визнали його, але ненадовго.

Рівно на годину.

5 березня 1953 року о 21.50 товариш Сталін помер.

Яка втрата! Який світоч розуму згас! Яке серце битися перестало!

Список не за алфавітом, а за місцем в ієрархії було опубліковано пізніше, щоб усі знали, хто за своїм становищем іде за товаришем Сталіним і у якому порядку.

3

Не виключаю, що смерть Сталіна о 21.50 — це лише для оголошення.

Цілком можливо, що годиною раніше, о 20.50, вірні соратники вибрали на вершину вертикалі вже покійного вождя, демонструючи любов і відданість.

Це не мої домисли.

«Сталін був ще живий, або вважалося, що він ще живий».

(Симонов К. Очима людини мого покоління // Прапор. — 1988. — № 3. — С. 107)

«Коли Хрущов доповідав пленуму пропозиції Президії ЦК про заходи щодо спрощення управління державою та кандидатів на керівні державні посади, створювалося цілком певне враження, що Сталіна вже ніби не існує серед живих, що він ніколи більше не стане на чолі партії і держави... Маленков, Хрущов, Берія і Булганін були в піднесеному настрої і, мабуть, краще за інших знали про швидку кончину Сталіна».

(Жуков Георгій. Стенограма жовтневого (1957 р.) пленуму ЦК КПРС та інші документи. — М.: Міжнародний фонд «Демократія», 2001. — С. 621).

За чотири роки Міністр внутрішніх справ СРСР Микола Павлович Дудоров доповів пленуму ЦК КПРС, що «Рукопис про формування складу радянського уряду датований 4 березня 1953 року» (Стенограма червневого пленуму ЦК КПРС. ЦХСД. Фонд 2. Опис 1. Справа 257. Засідання перше. 22 червня 1957 року).

Отже, офіційно вважається, що Сталін помер 5 березня 1953 року о 21.50. Але вже 4 березня було укладено список, у якому главою уряду названо не Сталіна, а Маленкова.

4

Країна ридала за Найвеличнішим Генієм.

Гуділи заводи, пароплави і паровози.

Тієї миті, коли труну Сталіна вносили у мавзолей Леніна, у країні зупинилося все: поїзди та криголами, електрички й артилерійські тягачі, бульдозери та самоскиди, танки і бронетранспортери, крейсери й екскаватори, конвеєри і верстати на заводах, колони зеків і верблюжі каравани. Убиті горем соратники товариша Сталіна виголошували промови, клялися у вірності заповітам.

На наступному XX з’їзді КПРС ті самі вожді, вірні сталінці, його учні та послідовники, співучасники всіх його злочинів, виконавці найтемніших і мерзенних його планів та задумів, оголосили Сталіна лиходієм усіх часів і народів.

Але викривачам Сталіна, тобто його учням, висуванцям і товаришам по чаркуванню, було вкрай невигідно зізнаватися в тому, що самі вони Сталіна й убили. Виходило, що викривачі — такі ж мокрушники й урки, як і вбитий ними пахан.

Тому було запущено в маси легенду про природну смерть Сталіна.

Країна ридала за Найвеличнішим Генієм

Припустімо, що це так. Припустімо, що Сталін помер природною смертю. З деким це іноді трапляється.

Проте!

Смерть Сталіна була вирішена завчасно його найближчим оточенням ще 5 серпня 1952 року. Цього дня членами Політбюро, явно проти волі Сталіна, після пропуску десятка термінів нарешті зібрали пленум ЦК.

На пленумі ухвалили рішення про скликання через два місяці XIX з’їзду Комуністичної партії після, як ми пам’ятаємо, чотирьох пропущених із вини Сталіна термінів.

З’їзд збирали заради того, щоб прийняти новий Статут партії.

А новий Статут приймали для того, щоб зняти Сталіна з його головної посади, щоб усунути Сталіна від влади.

Таким чином, скликання пленуму в серпні 1952 року було нічим іншим, як призначенням тирла, на якому правильні пацани вирішили висунути пред’яву пахану.

Однак відсторонити — мало. Усуваючи Сталіна, його слід було нейтралізувати. Інакше він усіх переріже.

Тому відсторонення від влади означало й подальшу ізоляцію.

Власне, так сам товариш Сталін свого часу усунув від влади товариша Леніна. А відсторонивши, ізолював, оголосивши хворим.

І не дозволяв товаришу Леніну писати довше ніж 15 хвилин на день, піклуючись про здоров’я.

І не давав товаришу Леніну газет, щоб не турбувати.

Леніну давали лише газету «Правда», яку верстали й друкували в єдиному примірнику спеціально для нього. Щоб не хвилювався.

Цих заходів виявилося недостатньо. Товариш Ленін примудрився написати та передати кому слід так званий «Лист до з’їзду», у якому пропонував товариша Сталіна з посади Генерального секретаря зняти:

«Тов. Сталін, зробившись генсеком, зосередив у своїх руках неосяжну владу, і я не впевнений, чи зуміє він завжди досить обережно користуватися цією владою... Тому я пропоную товаришам обміркувати спосіб переміщення Сталіна з цього місця і призначити на це місце іншу людину».

Ізоляція не допомогла. Ленін продовжував виступати проти Сталіна. Довелося товаришу Сталіну застосувати найрадикальніший спосіб ізоляції — законопатити товариша Леніна в позолочену труну.

Така сама логіка боротьби була в соратників Сталіна. Це була битва, у якій полонених не беруть. Якщо знімаємо з поста Генерального секретаря, значить, після цього — ізоляція. Повна.

Та припустімо, що товариш Сталін помер у березні 1953 року природною смертю.

У такому разі він помер у правильний момент.

Інакше вбили б.

5

У березні 1953 року за впливом і політичною вагою місця у владі розподілялися в такому порядку: Берія, Маленков, Булганін, Хрущов.

Уважалося, що відтепер головна влада буде зосереджена не у ЦК КП, а в уряді Радянського Союзу.

Тому 4 березня 1953 року, у момент, коли Сталін був ще живим або таким офіційно вважався,