Читати книгу - "Максим Темний. Набуття , Костянтин Шелест"

Більшу частину свого робочого дня він просидів в інтернеті. Роботу зробив швидко, нового йому, слава Богу, ніхто не підкинув, можна було абстрагуватися. Бажання знайти бодай щось про свою спадщину, або взагалі хоч про когось із учасників цієї справи не давало йому спокою. Хто ж вони такі, ці іноземці? На жодне своє запитання відповіді не знайшов. Пошук видавав усе що завгодно, але воно ніяк не було пов’язане з Зіммерманами, Герцогами Нарськими, австрійським нотаріатом у будь-яких варіаціях цих даних. Уже зневірившись, вирішив пошукати, хто такий цей Степан Безрідний... Якщо цьому заповіту вже п’ятсот років, то написаний він був десь у 1520-х роках... Стоп... на заповіті ж має бути дата. Кинувся порпатися в смартфоні – всі копії документів у нього були збережені туди. Камера з шаленою кількістю пікселів дозволяла робити якісну макрозйомку, чим він завжди користувався. Ось воно, у правому кутку закарлючки... Не зрозуміти тільки, що там написано. У перекладеній копії значилося 1510. На той час столичне місто було одним із тих місць, де тримали свою владу і литовці, і поляки... Нічого про це немає. Тільки загальна історія. А якщо Степана перетворити на Штефана? Відкрилося одне єдине посилання. Але якраз те, що треба. Штефан Безродний, став відомим з 1518 року, коли потрапив у немилість воєводі московському і був страчений. Дата смерті – 1519-й. Маєток Вовчий Лог із селом Вовча Падь – розорені на догоду людей божих... Це ще хто? Польсько-литовські ксьондзи чи як їх там тоді називали, або московитські попи? І що це дало? Дуже мало інформації. Ні хто він, ні чим займався, ні як примудрився зустрітися з австріяками і щось там начудити проти московитів... О... зате ось навіть є якась карта. Теж мені... дизайнери... лінк зробили так, що ніхто й не подумає, що це взагалі посилання... Що не менш дивовижно – був би якийсь визначний діяч, герой опору... а так по суті – ніхто, хтозна, за що його стратили... тоді це була легка справа. А тут і нотатка, щоправда у два рядки всього, і стара карта якогось князівства тих часів. Макс роздрукував її у збільшеному масштабі і довго вивчав. Про топографію укладачі карти видно не знали. Добре, що річку все ж можна було розпізнати. Схоже, ось воно – ось тут зараз місто, а траса йде приблизно так... запхав зображення у фотошоп, зробив фон прозорим і наклав новим шаром на поточну карту місцевості. Поморочившись із масштабом більш-менш вдалося домогтися збігу вигинів річки та її напрямку. На цьому все. Більше жодних даних у мережі він не знайшов. Ну що... буде на допомогу, приблизний напрямок зрозумілий.