Читати книгу - "Реліквія, Tadelia Ross"

     Дівчина попрощалася та вийшла з кабінету. 

— Пані Лютея, з приводу нашої справи... 

— Едвіне, у тебе менше місяця часу. Не впораєшся - усе знов повториться. Перше і найголовніше її довіра, і твоя довіра до неї. Сподіваюся все вийде та вони скоро знов з'являться, тож між вами має бути міцний зв'язок і абсолютна довіра... - він вже хотів йти, але жінка його зупинила та додала. - Я сподіваюся ти пам'ятаєш про що ми говорили тоді в крамниці і не забудеш про обережність. 

— Так, звичайно. - він попрощався та вийшов.

   Едвін побачив на дивані Емі та Марка і швидко пішов туди.

— Емі, нам треба їхати. - вона погодилася та простягнула до нього руку, щоб він допоміг піднятися, а тоді він взяв її на руки та попрямував на вулицю.

— Про що ви говорили в кабінеті? - вони їхали додому і дівчині стало цікаво, що було, коли вона вийшла з кабінету.

— Обговорювали справи і те, що ти маєш відпочити перед роботою, тож я буду приглядати за тобою.

— Я подзвоню своїх подрузі і вона пригляне за мною, а ти можеш їхати додому.

— Тоді спочатку дочекаюся твоєї подруги. 

— Угу, - вона кивнула головою та перевела погляд у вікно. 

     Вже вдома дівчина подзвонила подрузі та дівчина була далеко та сказала, що прилетить за два дні. І з великим задоволенням приїде до Емілі, щоб трохи допомогти.

— Тоді я лишаюся ще на два дні. - він взяв аптечку та підійшов до дівчини, щоб перев'язати ногу. Його дотики була такі ніжні, що дівчина прикусила нижню губу і роздивлялася міцні чоловічі руки, що так обережно тримали її ногу.