Читати книгу - "Подарована Асмодею, Іванна Желізна"

— Норо, прокидайся. Тобі привезли подарунок, — голос Грейс лунає десь на периферії. Я накриваю голову ковдрою в надії, що перестану його чути. Все ж таки я пів ночі не могла зімкнути очей і зараз би з радістю додивилася свій сон.

— Відчепись…

— Це подарунок від Асмодея, — мене ніби крижаною водою облили.

Я підриваюся у сидяче положення і переводжу здивований погляд на свою сусідку. Чого-чого, а от подарунків від того чоловіка я не очікувала. Мені здавалося, що після всієї моєї зухвалості він на мені не залишить мокрого місця. Але помилилася.

У руках Грейс був букет лілій та якийсь пакунок перев’язаний широкою білою стрічкою. Буду відвертою, але відкривати його мені якось боязко. Від Асмодея можна чекати всього. 

— У букеті була записка. Поглянь. — Сусідка передає мені папірець, на якому розлогим почерком пише рівно три речення, а внизу підпис. 

“Біла лілія символізує чистоту та непорочність. Ти у мене асоціюєшся з нею, маленька. 

Залишайся такою завжди й, можливо, я повірю, що навіть серед мороку може з’явитися промінчик світла.

Асмодей”

Дихання спирає. Я навіть не знаю як правильно реагувати на ці слова. Чоловік, якого я ще вчора назвала монстром, сьогодні прислав мені квіти, а разом з ним і новенький телефон. Там був тільки один єдиний номер і належав він йому. 

— Асмодей хоче, що ви були на зв’язку. 

— Але навіщо? 

— Виходить, що ти йому сподобалася. Бо як по-іншому можна пояснити подібні залицяння? — Але що ж йому могло сподобатися, якщо я навіть не дала до себе доторкнутися?

— Я його не розумію…

— Норо, колись, що ти такого виробляла у ліжку, що самого Асмодея зацікавила? — мені стає ніяково через запитання. 

— Та нічого особливого. 

Проживання в інтернаті навчило мене, що нікому не можна довіряти. Кожен сам за себе. Ми з Грейс не так давно знайомі, щоб я могла їй розповісти правду. Я боюся, що вона побіжить до Джейкоба і той не зрадіє провалу моєї місії. Тому доводиться ухилятися від відповіді. 

— Нічого особливого? Спочатку він стає твоїм єдиним клієнтом, а зараз присилає подарунки. Я за рік перебування в борделі тільки один раз отримала подарунок і те ніби, як моральну компенсацію. 

У голосі сусідки звучать заздрощі. Мені стає ніяково через це. Звичайно, що я не записувала Грейс у свої подруги, але й подумати не могла, що вона відчуватиме в мені конкурентку. Тепер точно варто мовчати за те, що у нас з Асмодеєм нічого не було. 

— Можливо, це все через те, що я разом з ним втратила свою невинність? Інших варіантів у мене немає. 

Я ніколи не вміла брехати у вічі, а тому встаю з ліжка і починаю шукати вазу для квітів. Мені легше говорити, коли я не бачу роздратоване обличчя Грейс. Якось її надто сильно зачепив подарунок. 

— Про ваш перший раз ти теж не розповідала. Як все пройшло? Наскільки було погано? — мені вирішили влаштувати справжній допит. 

— Було боляче і страшно. Ніякого задоволення я не відчула. Тільки сиділа й рахувала хвилини, коли все скінчиться. 

Така відповідь б мала задовольнити сусідку. Принципі, я сама розраховувала на такий перебіг подій. Та Бог мене врятував. Двічі я змогла покинути лапи Демона неушкодженою. Щоправда, я не знаю стільки часу удача буде на моєму боці. 

Рано чи пізно це трапиться. Близькість неминуча. 

— Я не торкнуся тебе, маленька, доки ти цього сама не захочеш. 

Тоді я так і не наважилась сказати, що ніколи цього не захочу. Цей чоловік викликає у мене тільки тваринний страх. Бо я бачу перед собою небезпечного хижака, який з легкістю може перегризти горло. 

— І все ж таки ти щасливиця. Ні синців, ні моральної травми. З ліжка з легкістю встаєш, значить і там все ціле. 

— Чому я чую у твоєму голосі стільки їдкості? Ти мені заздриш?

— А як не заздрити? Ти приїхала кілька тижнів тому й одразу пішла в подарунок Асмодею. Закрутила йому голову і тепер маєш свого одного клієнта, який може раз в місяць за тебе згадає. А я мушу обслуговувати декількох за день. То де справедливість у цьому світі?

У мене мало ваза з рук не падає, коли я чую слова Грейс. Я б ніколи так не змогла подумати, не те що озвучити. 

— Ми двоє у рівних умовах, опинилися тут проти нашої волі. Сьогодні я цікава Асмодею, завтра він мене викине як зламану іграшку. Невже ти думаєш, що я у кращому становищі? 

Грейс нічого мені не відповідає. Вона мовчки встає зі свого ліжка і виходить з кімнати. Я ж залишаюся сам на сам зі своїми думками й букетом, який я несвідомо притискаю до себе.

Що я зараз відчуваю? 

Розгубленість.

Чи мені приємні такі вияви уваги з боку Асмодея? 

Ні. Бо головою я розумів, що нічого просто так не буває. Цей чоловік має якусь ціль і він її досягне. Тут уже мова йде про методи. Або я сама здамся йому, або він мене підкорить.