Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

Що враз явилась віршотворцю Сє?[181] Захоплююсь червоним, зеленому радію При довгім сонці в глибині двора так прижилися спокій і мовчання, Але попарно випливли ураз красунечки — саме зачарування![182] Ожив, немовби обняла весна, зелений віск. Отож цієї ночі Утратить спокій, певно, з них одна й не зімкнуться її сяйливі очі[183]. До ранку на поруччя хай впадуть вишневі рукави, і чимскоріше... А камінь, мов увергнутий в туман, віск збереже, оспіваний у віршах. Коли ж зі сходу налетять вітри й віч-на-віч стануть у покорі миті, Та, хто хазяйка тут[184], — хай поспішить пройнятися шанобою до квітів. Майорить прапор у селі абрикосів Прапор, бач, майорить, — отже, добрим вином пригостять[185], Вдалині видно гори й хати, де селяни живуть. Між латаття і лотосів — гуси та зграйки гусят, А між берестів, тутів — для ластівки прихисток тут. Пір дозрів і розрісся — на грядці отак щовесни, І здаля долинає такий запашний рису дух. Процвітає наш край, і ні голоду вже, ні війни, Хоч ти пекар, хоч ткач, хіба в поспіху маєш нужду? Баоюй