Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"

«Хто любить шаленіти, тому ні з ким не ужитися»

-Дивна ти, - сказала Лукерія, наливаючи господині другу чашку кави, - ночами тиняєшся, не спиш пошти! Дивись мені, звалишся! Ось, очі одні залишилися! Ні сраки, ні пики! Дивись, женихи повтікають!

-А щоб вони згинули! - раптом розлютилася Стьопка, - задовбало все!

-Ой, що таке? - злякалася Лукерія, вона наче за звичкою бурчала, а господиня раптом засмутилася.

-Нічого! Відчепись! - Степанія не допила кави, взяла сумочку і вийшла надвір, не в змозі сидіти вдома. Вирішила почекати Микиту біля хвіртки, бо слухати догани зовсім не було настрою.

-Здуріла, чума? - як тільки за Степанією зачинилися двері, закричав Єгорич, - з ранку до ночі бу-бу-бу-бу! Засмутила господиню! Довела, бісова, ти, баба!

-А я що, я нічого, - розгублено пробелькотіла Лукерія.

-Втече! Ось згадаєш моє слово - втече від такої охоронниці!

-Не каркай!

-Тьху на тебе! Безглузда лоха! Я з панночкою і так і сяк, ласкою, а ти? «Ні сраки, ні пики?!»

-Адже, жартувала я...

-У жаб'ячу гузку таки жарти! - не заспокоювався Єгорич, всерйоз розсердившись, - якщо панночка втече - твоя вина буде, Лукеріє! Дім повинен теплим бути, щоб повернутися хотілось, а коли у домі гадюка хабалиста - з такого будинку тільки тікати!

-Не каркай... - тихо повторила Лукерія, злякавшись, що Єгорич правий.

-Кінчай злословити, Лукеріє, упросом тебе прошу, а не те...

-Не те, що?

-Нас багато, а ти одна. Помекай над цим…

-Погрожуєш? - здивувалася Лукерія.

-Баю, як є! З панночкою будь ласкавою, уті-путі, там! - і додав похмуро, - кінець нам усім, якщо покине…

***

-Доброго ранку! - Жінка занурившись у думки, не помітила автомобіль, який вже під'їхав, - давно чекаєш?

Микита вийшов із машини і підійшов до Стьопки. Він був як завжди брутальний. Військова куртка з безліччю кишень, піднятий комір… раптово похмурий погляд. Майже завжди при зустрічі мер був серйозним і похмурим, ось і зараз, вийшовши з машини, з того ні з нього насупився, повівши носом. Втім, зараз і Степанія посмішкою не сяяла.

-Доброго! Щойно вийшла, - Степаня була одягнена просто. Джинси, куртка, кросівки.

-То поїхали?

«Брови нависли — дума да мислі»

Степанія мовчала - не до розмов було. Всі думки лунали навколо загадкової персони, яка зняла її відкат. «Нічний гість сказав, що він суджений. Всі мої наречені на місці, значить хтось з них приховує у собі вовка. Дивно, Гор про це не говорив. Хоча… він так своїм ведмедем зайнятий, далі носа не бачить… То хто? Може, Микита? - Скосилася на мера, - ні, той без бороди був і голос інший. Його баритон навіть пошепки не замаскуєш. Тоді хто? Славик, сусід чи Грізний? Зросту вони однакового... А більше нічого я не запам'ятала...»

-Щось сталося, Степаніє? – подав голос Микита.

-А, що? Та ні, нічого…

«Треба пошукати літературу про зоофілію, здається, у мене всі ознаки! Спершу ведмідь, тепер вовк! Цікаво, а вони повністю у тварин перетворюються чи… частково? А в якому вигляді коханням займаються? Якщо я виберу перевертня, то чи означає, що маю…» Від цих думок щоки залилися фарбою.

-А все-ж таки? Ти не захворіла?

-Дякую, добре все. Просто… не виспалася.

-Хочеш, зупинимося десь поснідаємо?

-Ні, спасибі... заради мене не треба.

-Ти документи по дому взяла?

-Угу...

-Добре, тоді насамперед до нотаріуса, потім відвезу тебе куди скажеш. Я буду зайнятий годин до трьох днів.

-Угу...

-Отже, якщо потрібна моя допомога, сміливо експлуатуй.

-Угу...

Микита насупився ще дужче і більше до Степанії не чіплявся.

«Він мене Штефою назвав. Можливо, поляк? На поляка сусід схожий. Невже вовк – це Славний Пєтя? Та нє… Чи він? Ні, я збожеволію!»

У нотаріуса пробули недовго. Степанія розсіяно відповідала на запитання, пред'являла документи та ставила підписи. Їй неймовірно пощастило, що нотаріус був добрим знайомим Микити і оформив усе без зволікань.

Потім мер відвіз її до будівельного магазину, де й залишив. У магазині Стьопка тинялася безцільно, нічого не бачучи і зовсім не бажаючи будь що вибирати. Та й у Єгорича не запитала скільки чого. Тож махнула рукою на ремонтні плани, сіла у таксі та поїхала «за настроєм».

«Красивий вид людину не псує»

У величезному торговому центрі вона витратила пристойну суму. Купила гарну сукню для завтрашнього дня, новий халат, нічорта не теплий, але дуже гарний, кілька комплектів спідньої білизни, парфуми, дещо для дому та сходила до салону краси.