Читати книгу - "Зраджений коханням, Шенна Кахрет "

—Знаєш, ти мені тоді сподобалася. - Росс подивився на мене з доброю усмішкою. —Коли ти намагалася завести зі мною розмову про механічні комплектуючі. Спочатку розлютила, звичайно, а потім якось сподобалася. Особливо у клубі. Там ти була така ... - Харісон прицмокнув, підшукуючи відповідне слово, кокетливо дивлячись на мене. —Вальяжною, недоступною, а потім навіть і непередбачуваною, коли вирішила запросити на танець. Не знав, що зараз все ще існують домінуючі та сміливі дівчата, - він голосно засміявся.

На моєму обличчі застигла посмішка: чи то втілювала радість, чи смуток. Якби він тільки знав, чого мені варто було взяти цю сміливість до рук; через що доводиться перебувати поруч із ним.

—Я хотів би ще раз попросити вибачення за Мінді. Ми обов'язково все виправимо. Я все виправлю.

Я мовчки кинула.

Як я хотіла, щоб це були лише порожні обіцянки. Слова, які не мали сенсу і які перетворяться на попіл, з якого вже не відродиться фенікс.

—Я сумував за тобою, - тихо видав Росс. —Важко бути одному. Без підтримки поруч, коли тебе лише лають та принижують на очах у всіх. Коли тобі кажуть, що ти бездар і... Пробач.

Харісон похитав головою, відганяючи власні думки. Я легенько стиснула його холодну долоню.

—Ти ж впорався? - невпевнено подала голос. —Все вдалося?

—Так. Ми з батьком виводимо бізнес на новий рівень. Я запропонував йому вести спільну справу з твоїм опікуном.

Моє серце оглушливо забилося. Очі округлилися. У вухах стояв дзвін. Горло остаточно пересохло, але я змогла видати три слова:

—Що він відповів?

—Вони навіть не зв'язалися один з одним. Батько відмовився. Може, колись, у майбутньому, наші сім'ї тісно вестимуть спільний бізнес. Це буде на благо нам усім. На благо нашим дітям.

—Мені треба вивчитися.

—Не хвилюйся, я не поспішаю. Я люблю тебе і готовий чекати, - сміючись, видав Росс. —Я був радий повернутися сюди. До тебе. Це щастя перебувати поруч зі своєю спорідненою душею та перлинкою. Зі своєю Алірою.

Росс знизав плечима, а потім посміхнувся, додавши:

—Ти ж моя і завжди будеш зі мною. Як піде дощ, я тебе втоплю в першій глибокій калюжі, якщо дізнаюся про зраду.

Я злякано подивилась на хлопця. Він усміхнувся мені.

—Жартую.

Я поволі відвела погляд.

Це був не жарт. Я це знала. Лестерн одразу б це зрозумів. Росс був жахливим власником. Він хотів мені лише щастя, але це щастя він чув лише у своїй голові, не прислухаючись до мене. Адже він знову говорить про операцію.

Може, це і є його сюрприз?

Моє серцебиття прискорилося.

—Не чіпай більше мене, - холодно сказала я, витягаючи руку.

—Що?

—Мені неприємно і боляче. Не торкайся більше до мене.

—Мелл-Мелл, ти про що?

Нудота підкотила до горла.

—Будь м'якше, Росс. Усі твої... ніжності не ніжності. Мені боляче. Після твоїх міцних обійм, ударів об стінку та бажань бути... разом. Після сьогоднішнього ранку в мене з'явилися синці.

Мій голос був сповнений холодності та байдужості. Розстебнувши курточку, я підняла кофту до грудей, оголюючи живіт і видимі синці біля ребер.

В очах Харісона відбився жах. Він простягнув руку, бажаючи торкнутися мого живота, але я зробила крок назад, опускаючи кофту.

—Можу ще показати тобі свою спину і ноги – улюблене місце твоїх рук.

Я досі прокидалась у кошмарах, де неодноразово був присутній Харісон. Він був мерзенний: уві сні і наяву.

—Мелл-Мелл...

Хлопець зробив крок, але я лише обернулася, бажаючи скинути курточку, однак мене притиснули до тіла. Долоні Росса зімкнулися замком на моїй талії.

—Вибач мені, вибач, - шепотів Росс, цілуючи в скроню. —Я правда не знав. Я думав, що тобі приємно.

Я пирснула:

—Приємно? Кому буде приємно від болю? Я не мазохістка, вибач.

—Батько... - почав Харісон. —Він завжди б'є матір, бажаючи, щоб вона слухалася його. Я цього хочу від тебе.

—Це не нормально. Людина може бути слухняною, якщо її адекватно попросити. Заборонений плід солодкий, чи знаєш. Чим більше будувати якісь межі – тим більше людина захоче переступити всі правила. Та й цією своєю поведінкою ти лише лякаєш. Цим ти навряд чогось добився від мене. Хіба що ненависті та розриву стосунків.

Я відчула, як Росс кивнув головою. Через хвилину він поцілував мене у скроню.

—Я не дозволю цьому статися. Але ж ти розумієш, що одна розмова нічого не змінить? Я не змінюсь.

—Розумію, - сумно відповіла я. —Але ти постарайся. В іншому випадку...

—Не кажи, - перервав Харісон. —Я зроблю все, щоб наші стосунки лише міцніли та зростали. Ти заслуговуєш на щастя.

Харісон розвернув мене до себе і витяг мініатюрну коробочку.

Коли він відкрив її, я помітив каблучку з діамантом.

—Виходи за мене.