BooksUkraine.com » Сучасна проза » Вибрані романи 📚 - Українською

Читати книгу - "Вибрані романи"

148
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Вибрані романи" автора Міґель де Унамуно. Жанр книги: Сучасна проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 120 121 122 ... 139
Перейти на сторінку:
здається, втішаєшся цим, а це небезпечна й погана гра...

К. — Ради Бога, Мануело!

Р. — Дозволь їй зіграти свою роль тітки...

М. — Ти говориш тепер таким повчальним тоном, що тіткою треба вважати тебе...

Р. — Мене? Мене вважати тіткою?

М. — Так, тебе, Росо, тебе. Навіщо ти розбуджуєш ревнощі у своїй сестрі?

К. — Але Роса не намагається розбудити в мені ревнощі, Мануело...

М. — Я знаю, що я кажу, Каридад.

Р. — Атож, вона знає, що вона каже.

М. — Усі ми тут знаємо, що ми хочемо сказати, і я знаю, що я кажу, ти згодна зі мною, Росо?

Р. — Те саме ми вже чули від Тітки.

М. — Можливо. І я хочу тобі сказати, що ти спроможна обрати собі найгіршого нареченого, який тобі трапиться, й одружитися з ним лише, щоби ревнувати його, а не щоби він ревнував тебе...

Р. — Щоб я та одружилася? Щоб я одружилася? Он чого захотіли!

М. — Я знаю, ти так кажеш, але не певна, що так думаєш, ніби ти не хочеш одружуватися й тобі не потрібен наречений... І ти нібито обмірковуєш, піти чи не піти тобі в монастир?

К. — А звідки ти про це довідалася, Мануело?

М. — А ви гадаєте, я не знаю ваших таємниць? Я знаю їх саме тому, що це таємниці.

Р. — Ну то й що, якби я хотіла стати черницею? Що в цьому поганого? Що поганого в тому, аби служити Богові?

М. — У тому, щоби служити Богові, нема нічого поганого. Але погане в тому, що якби ти стала черницею, то не для того, аби служити Богові...

Р. — Не для того? А для чого ж тоді?

М. — Щоби не служити чоловікам... та й жінкам теж...

К. — Побійся Бога, Мануело, що ти говориш?

Р. — Атож, вона думає про своє, а я про своє... Але хто тобі сказав, сестро, що в монастирі не можна служити людям?..

М. — Звичайно, можна, молячись за них...

Р. — Так воно і є! Просячи Бога, щоби Він визволив їх од спокус...

М. — Але мені здається, що замість молитися, кажучи «не введи нас у спокусу», ти проказуватимеш «не введи мене у спокусу»...

Р. — Так, бо я не хочу, щоби мене спокушали.

М. — Але ж ти почала спокушати Каридад, свою сестру? Чи ти може думаєш, що то не була спокуса? Що ти не мала наміру ввести її у спокусу?

К. — Ні, Мануело, йшлося не про це. А крім того, ти знаєш, що я не ревнива, що я неспроможна ревнувати й ніколи не ревнуватиму.

Р. — Облиш, Каридад, облиш, немає такої бджоли, яка не кусалася б... яка не кусалася б...

М. — А що свербить? Тоді почухайся, дочко...

Р. — То я вже для тебе дочка, так?

М. — І завжди сестра.

Р. — А скажи мені, сестро, скажи мені, бджілко, ти ніколи не думала про те, щоби проникнути у стільник, проникнути у вулик?..

М. — Мед та віск можна виготовляти й у світі...

Р. — І кусатися...

М. — І кусатися, правда!

Р. — Отже, ти й справді вирішила замінити нам тітку Тулу...

М. — Я не знаю, чи вирішила я, чи ні, когось замінювати, але не думаю, що брати приклад із тітки Тули було б погано. Чи ти вважаєш, що вона помилялася в чомусь? Чи ти забула її науку? Може, ти думаєш, вона намагалася коли-небудь посварити тих, які живуть у цьому домі? Чи вона ніколи не осуджувала ті або ті вчинки когось із твоїх братів або сестер?

К. — Ради Бога, Мануело, в ім’я тітки Тули замовкни нарешті... А ти, Росо, не плач... Ходімо звідси, підійми чоло... Не затуляй обличчя долонями... Не плач, дочко, не плач так гірко...

Мануела поклала руку на плече своєї зведеної сестри і голосом, який, здавалося, лунав з іншого світу, з вічного світу безсмертної родини, сказала їй:

— Пробач мені, сестро, я перебрала міру... але твоя поведінка завдала мені болю, вона здалася мені негідною нашої родини, і я зробила те, що, як мені здалося, зробила б на моєму місці тітка Тула... Пробач мені!

І Роса, впавши їй в обійми і сховавши голову між грудьми сестри, відповіла їй між схлипуваннями:

— Це я в тебе повинна просити пробачення, сестро, в тебе... Але ж ти мені сестра, а не мати... не мати... Й навіть не Тітка, не тітка Тула!

— Так, лише Тітка, тітка Тула може прощати нам усім, об’єднувати й керувати нами! — підсумувала Мануела.

Святий Мануель Добрий, мученик

Коли ми надіємося на Христа лише в цьому житті, то ми — найнещасніші від усіх людей.

(Св. Павло, І Послання до Корінтян 15,19)

Тепер, коли владика єпископства Ренади, до якої належить моє любе село Вальверде де Люсерна, працює, як-то говорять, над процесом беатифікації нашого дона Мануеля або, краще сказати, святого Мануеля Доброго, що був тут парохом, я хотіла б у формі сповіді — лише Бог знає для чого — викласти на цих сторінках усе те, що знаю та пригадую про того матріархального чоловіка, який наповнив усі глибини життя моєї душі, був для мене справжнім духовним батьком, батьком мого духу, мого — Анхели Карбальїно.

Отой інший, тілесний і тимчасовий батько, який помер, коли я була ще дуже маленькою, майже невідомий мені. Я знаю, що він прийшов звідкілясь до нашого Вальверде де Люсерна, що тут пустив коріння, одружившись із моєю матір’ю. Зі собою він приніс кілька книг — «Дон Кіхота», твори класичного театру, якісь романи, історії, «Бертольдо»[65] (усе в перемішку) — і з цими книгами, чи не єдиними в усьому селі, я пов’язувала свої дитячі мрії. Моя турботлива мати майже нічого не розповідала про слова і вчинки батька. А слова і вчинки дона Мануеля, якими вона, як і весь світ, захоплювалася, в якого вона була закоханою — звичайно, чистою любов’ю — стерли спогади про діяння їх чоловіка. Його вона довірила Богові та щодня палко молила за нього вервичку.

Про нашого дона Мануеля пам’ятаю так, ніби це було вчора, коли я була десятирічною дівчинкою, ще до того, як мене віддали до монастирської школи катедрального міста Ренади. Тоді він, наш святий, мав

1 ... 120 121 122 ... 139
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вибрані романи», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вибрані романи"