Читати книгу - "Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба"

Другий шар розорення Ольвії слід пов'язувати з наймасовішим походом готів та союзних з ними племен 269—270 рр., коли вони вирішили оселитися на римській території та виступили у похід разом із сім'ями [SHA, Claud., 6, 2]. Саме тоді була розгромлена більшість античних міст та поселень Північного Причорномор'я. Вони перестали цікавити готів, які використовували у морських походах 256—269 рр. гавані та кораблі античних центрів[1077]. Ольвія повністю була зруйнована і тимчасово залишена мешканцями. Крім наявності шару руйнування та запустіння про це свідчить брак знахідок монет римських імператорів 70-х — першої половини 80-х років III ст. Аналогічна картина спостерігається в Істрії після розгрому 248 р.[1078]. Одночасно гинуть й останні поселення ольвійської периферії[1079], а також нижньодніпровські городища[1080].

Поки що не з'ясована доля мешканців Ольвії та поселень її округи. Можливо, частина з них залишила місто до розгрому, відступивши з римським гарнізоном у провінцію Нижня Мезія. Туди ж або в інші античні міста Північного Причорномор'я, не знищені готами, могли пізніше переселитися ольвіополіти, що пережили готську навалу.

Глава 4

Тіра у I—ІІІ ст.

Активізація римської політики на Балканах і зміцнення на території Фракії союзного Риму Одрисського царства призвели до того, що Римська імперія стала єдиною реальною силою, яка була в змозі не тільки захистити грецькі міста Північно-Західного Причорномор’я, а й забезпечити політичну стабілізацію в регіоні, а від цього в свою чергу залежав стабільний економічний розвиток цих міст. Природно, що за таких умов грецьке населення західнопонтійських міст, які переживали кризу після гетської навали, і насамперед їх соціальна верхівка, прагнуло зміцнення зв'язків з Римом. Характер цих стосунків не дуже ясний, але наявність в Істрії храму Августа [ISM, 1983,146], а в Ольвії — портика, присвяченого Августу і Тіберію [IOSPE, І2, 181], свідчать, що ці стосунки були дружніми. Найімовірніше, й Тіра на початку І ст. була зацікавлена в розширенні зв'язків з імперією, які гарантували безпеку та економічний розквіт.

Тією силою, що була здатна надати реальну й швидку воєнну допомогу грецьким центрам Північно-Західного Причорномор'я у першій половині І ст. були союзні Риму одрисські царі, і саме на них був покладений обов'язок захищати прибережні грецькі міста, які перебували спочатку під юрисдикцією легата провінції Македонія, а згодом, після утворення провінції Мезія, увійшли до складу praefecturae orae maritimae[1081].

Невідомо, чи увійшла Тіра, хоча б номінально, до складу цієї окремої префектури і її підпорядкування адміністрації провінції Мезія. Однак, з огляду на ситуацію, що склалася в регіоні, є підстави вважати, що Тіра, як і інші грецькі міста Західного Причорномор'я, не просто підтримувала дружні стосунки з одрисськими династами, а перебувала під їх безпосереднім протекторатом і захистом. На користь такого висновку свідчать не тільки знахідки в місті монет одрисських царів кінця І ст. до н. е. — першої половини І ст., а й уламок напису цього часу, який є фрагментом присвяти сина одного з фракійських царів[1082].

Анексія Римом Одрисського царства і включення території східної частини Мезії до складу однойменної провінції мали певним чином відбитися й на становищі Тіри. Якщо припущення про те, що до 46 р. захист грецьких міст Західного Понту і Тіри здійснювався одрисськими династами, вірне, то після включення території Одрисського царства до складу римських провінцій захист Тіри повинні були взяти на себе римляни, які бачили в грецьких містах свої потенційні опорні пункти і яким, як про це свідчать епіграфічні пам'ятки, надавали певну допомогу[1083].

Регулярне карбування тірських монет починається тільки за часів правління Веспасіана (69—79 рр.). Однак до відрізку часу між припиненням карбування за часів Мітридата VI Євпатора і відновленням карбування за Веспасіана належать монети одрисських царів, римська мідь зі штемпелями TYP, монети з надкарбуванням у вигляді безбородої чоловічої голови, повернутої вправо, і єдина монета тірського карбування із зображенням, на думку дослідників, уособлення римського сенату[1084]. Якщо фракійські монети, поряд з монетами тірського карбування старих випусків, оберталися у місті в першій половині І ст., що, очевидно, можна пов'язувати з воєнним протекторатом одрисських царів, то появу в обігу старих тірських монет, ассів і сестерціїв імператорів Клавдія, Августа, Агриппіни Старшої та Агриппи з прямокутним надкарбуванням TYP можна пов'язувати не тільки з фінансовими заходами місцевої влади[1085], а й з певними змінами в житті міста після анексії Римом Одрисського царства.

Появу значної кількості римських монет у Тірі, які було надкарбовано штемпелем TYP, що є дуже рідкісним явищем в античній нумізматиці, можна пов'язувати з економічною допомогою місту з боку Риму. Причому Тіра одержала не тільки сестерції і асси, які карбувалися на початку правління імператора Клавдія, а й монети попередніх імператорів. Зношеність монет часу Клавдія з надкарбуванням TYP необов'язково свідчить про великий проміжок часу між їх карбуванням і надходженням до Тіри, бо зношеність монет передусім залежала від інтенсивності їх обігу[1086]. Враховуючи обмежений характер монетних емісій початку правління імператора Клавдія і наявність в обігу більш ранніх монет з надкарбуванням Cl. Caes., це припущення є досить вірогідним. Не виключено, що економічна допомога Тірі була надана після 50 р., коли в імперії відновилося карбування монет у централізованому порядку, а дріб'язок, що карбувався в перші роки правління Клавдія, поряд з монетами попередніх імператорів був використаний для економічної допомоги місту.

Рис. 85. Статуя римського військового начальника. Тіра, II ст.

Якщо це припущення вірне, то цю допомогу слід відносити до часу після анексії Одрисського царства, що, мабуть, спричинило певні зміни в економічному й політичному стані міста. Фінансова допомога Тірі могла бути здійснена легатом провінції Мезія на прохання praefecti orae maritimae, який, як представник римської адміністрації, перебував у грецьких містах Північно-Західного Причорномор'я і на якого було покладено обов'язок слідкувати за життям цих міст[1087]. Однак ми не можемо припустити, що місто було включене до складу Мезії, бо надкарбування державної монети клеймом Тіри було неможливе для міста, яке юридично входило до складу імперії. Наявність такого надкарбування на імператорських монетах не виключає, а скоріш передбачає дружні відносини між Тірою і Римом та інтерес римської адміністрації до міста, яке було розташоване у безпосередній близькості до кордонів Мезії, що на той час проходили по Дунаю. Можливо, що економічну допомогу, яку було надано Тірі