Читати книгу - "Розлучення. Він кохає іншу, Альбіна Яблонська"

— Я тебе зрозумів.

— Сподіваюся, Даво. Що це так. Що ти мене чітко зрозумів. Щоб це було востаннє, коли я чую це ім'я в нашому домі. А то я клянуся, що одного разу вночі до нас приїде машина Роми. І вже я тоді вийду до нього поговорити. Може, навіть не поговорити. Ти мене чуєш?

— Досить, — схопив я її за плечі й притягнув до себе. — Досить це казати.

— Ти хочеш, щоб я це зробила? Зробити? Я можу.

— Припини. Не треба це говорити.

— А то що? — знущалася Яна, граючи з вогнем.

І тут уже я зірвався. Психанув.

— А то я поїду до твого шефа в офіс і відмудохаю його при всіх! Я виб'ю йому всі бісові зуби за те, що він робив із моєю дружиною!

— От бачиш? — кивала вона нервово. — Бачиш, як тебе плющить від однієї-єдиної ночі... А тепер уяви, що відчуваю я. Коли дізнаюся, що до нас приїжджала ця шваль. Може, ти її потрахувати вирішив у машині? Тепер це зрада з доставкою додому?

Яна відштовхнула мене і не хотіла більше говорити. Я стояв як дурень із понівеченим номером від машини Даліли.

— Мені доведеться це зробити.

— Що саме?

— Заїхати до неї. І зробити так, щоб вона нас більше не турбувала.

— Роби що хочеш, — відмахнулася дружина, не маючи сил розбиратися. — Хоч задуши цю потвору. Але щоб тут її духу більше не було. Це в твоїх же інтересах... Приїде знову — можеш сідати до неї в машину і їхати назавжди. Я серйозно.